Олександр Дюма-батько (маркіз Олександр Дюма Даві де Ла Пайетрі) з'явився на світ у невеликому містечку Вільє-Котре (Франція) 24 липня 1802 року. Його сім'я була небагата, проте мала хороші зв'язки, які допомогли Олександру отримати канцелярську посаду в Пале-Роялі (Париж).
У липні 1830 року в результаті Липневої революції Карл X був повалений, і на престол вступив герцог Орлеанський, під керівництвом якого працював юний Олександр. Дюма взяв активну участь у перевороты та післяреволюційному суспільному житті.
У 1832 році, в результаті виниклих на похоронах генерала Ламарка заворушень, Дюма потрапив в опалу, йому загрожував арешт. Олександру довелося на деякий час переїхати до Швейцарії, де він працював над підготовкою до видання свого першого історико-публіцистичного нарису «Галлія та Франція». На сторінках цього нарису, опублікованого в 1833 році, Дюма продемонстрував прекрасне знання історії, а також піддав критиці монархію Луї Філіпа (герцога Орлеанського).
Дюма написав безліч історико-пригодницьких романів і п'єс, які принесли йому неймовірний успіх і всесвітню славу. Найбільш відомі його твори — «Три мушкетери» (1844), «Двадцять років потому» (1845), «Віконт де Бражелон» (1848-1850), «Королева Марго» (1845), «Граф Монте-Крісто» (1845 — 1846).
Найбільшого успіху як драматург Дюма домігся завдяки історичній драмі «Генріх III і його двір», яка була поставлена в 1829 році на сцені театру Французької Комедії. У 1852-1854 роках вийшов в світ самий об'ємний твір Олександра Дюма — «Мої мемуари».
У 1851 році Дюма спішно поїхав до Бельгії, ховаючись від кредиторів. 1858-1859 роки він провів у Росії, кілька років брав участь у б оротьбі за об'єднану Італію, приєднавшись до походу «Тисячі» Джузеппе Гарібальді. Після довгих подорожей, які майже розорили його, письменник повертається на батьківщину.
5 грудня 1870 Олександр Дюма помер. Його твори були видані і екранізовані в багатьох країнах світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар