четвер, 16 травня 2024 р.

#День_Вишиванки

Підтримуємо традиції нашої незламної нації!



Україна – ненька, Україна – мати... Цілий Всесвіт знаходиться у цих простих і звичних, але таких рідних і зрозумілих кожному українцеві словах. Бо ми всі є діти чудової, щедрої, мальовничої нескореної й вільної України.

Говорячи про Україну, як не згадати про яскравий символ нашого народу – вишиванку.
Вишиванка для українців – це символ добробуту і любові в сім’ї, а свято вишиванки символізує національну єдність нашого народу.


Вишиванка пройшла тернистий шлях крізь віки, щоб залишитися взірцем патріотизму для мільйонів українців і кожен українець сьогодні знає, що вишиванка не просто одяг, а частина душі українського народу.


Вишиванка – символ віри, надії, любові та нескореності українців.
16 травня до Черкаська центральна міська бібліотека для дітей завітали учні 5 класу ЗОШ№21 на бібліотечне селфі вишиванку «А я іду по світу в вишиванці», на якій діти не лише дізналися багато цікавого, а й малювали, виконували руханку, розважалися.


Талановиті музики та вокалісти Черкаської ДМШ 3 продемонстрували присутнім свої музичні таланти.


Тож одягаймо українські обереги-вишиванки та нехай весь світ побачить, як же прекрасна наша Україна! На



#Всесвітній_день_вишиванки

Легенда про вишиванку

Був час, коли почали на землі люди дуже вмирати. Від невідомої хвороби. Отак йде людина і враз упаде, почорніє, спіниться і немає людини.

Уже й до лісу люди тікали. Та за ними гналася й хвороба. Не жалувала ні дітей, ні стареньких. Наступав час, що вже й ховати померлих не було кому...
А жила в селі біля Дністра бідна вдова Марія. Забрала хвороба у неї чоловікаі дітей. Лише найменша Івaнкa ще залишилась. Береже мaтіp дочечку, як скарб найдорожчий.
Але не вберегла... Почала хворіти Івaнкa, не їсть, а тільки п’є, блідніє, тане просто на очах. А ще просить мaмy:
— Врятуй, мамо, я не хочу вмирати!
І так точі благають, що бідна жінка місця собі не може знайти.
Одного вечора до хати прийшла якась бабуся стара.
Як і коли прийшла, Марія не чула.
— Слава Богові, — привіталася.
— Слава.
— Що, помирає остання? А могла б жити!
Аж кинулася Марія:
— Як? Бабусю сердешна, як Бога прошу, спаси, порятуй наймолодшу. Не лиши одну на стapість!
Взяв стару за серце той плач і сказала:
— Розповім я тобі таємницю тієї злощасної хвороби. Але обіцяй, що не проговоришся. Дитиною присягни!
— Присягаю... Донькою!
— Знай, послав цю Смерть Господь Бог. Грішних багато на Землі. Сказав Бог робити мертвими усіx, на кому немає хреста. А чортяки потішилися і всіx, на кому не видно хреста, умертвляють. Що їм до людських душ? Ото і вмирають праведні з грішними разом... Ти тяжко перенесла смерть дітей. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і повсюди хрести. Та ший їх чорні або червоні, щоби далеко чорти бачили... Але не кажи нікому, бо смерть доченьки побачиш...
Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дівочу сорочечку. Є на завтра до сонця і хрести, і хрестики. І собі понашивала. А дочечка міцнішала щодень і просила матінку:
— А виший іще терен... А калину...
Дуже люди тому вишиттю дивувалися, то казали, що збирається йти в ліс самітницею. Хрести ж треба на благословення Боже і проти поголосу.
З тим вже дочка Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від туги, як бачить, що знову понесли покійника на цвинтар.
Якось вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула матінку за рукав на сусідів двір. У домовинці виносили з хати двох хлопчиків, Іванчиних ровесничків.
Помарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує донечку, а думи все в голові:
— Боже милий, та ж то моя надія!
...А діти вмирають...
— Господи! Та ж я не переживу її смepті!
...А люди мруть... Не втрималася. Від хати до хати бігла:
— Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Виживете! Рятуйтеся!
Люди замикались в xaтах. Вважали, що прийшла пора і Марії.
Марія побігла в дім, взяла на руки Івaнкy і пішла до церкви. Забила з усієї сили в дзвін. За хвильку уже усі позбігалися.
Поцілувала Марія доньку і сказала до людей:
— Не вірите! Думаєте, що здуріла? Та хай так буде, діток мeні ваших жаль..., — на тому зірвала з Іванки сорочку вишиту.
Дитина на очах почорніла і померла.
— Вбивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі, — так і впала мертвою біля донечки...
Від тоді відішла хороба. А люди носять вишиванки. Потім зникла потреба у вишитих хрестах. Так мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.
Носять оту красну одіж і до тепер.
Але мало хто знає, звідки прийшла та краса до людей...
------------------------
Записано від І. М. Розвадовського, 1918 р. н., у м. Теребовлі в 1978 р

"Бути скромним добре чи погано?

 На абонементі 5-9 класів Черкаська центральна міська бібліотека для дітей відбувся обмін думками на тему:"Бути скромним добре чи погано?"



Скромність - це риса особистості людини, що виражається в небажанні спеціально привертати увагу, демонструвати якісь переваги або знання, які відрізняють її від інших.
Це показник вихованості та самоконтролю. Вона цінувалася споконвіку у всіх народів. Цій рисі присвячено багато народних прислів'їв.


Скромність укладає в собі силу і є позитивною рисою, чеснотою, перевагою.

середа, 15 травня 2024 р.

Міжнародний день сім'ї

Немає міцнішого на землі союзу, ніж щаслива і дружна сім'я. Це і початок нового життя, і продовження прекрасного роду, і шанування святості традицій.

Сім'я – це найбільше щастя, яке людина може створити сама. Сьогодні, в Міжнародний день сім'ї, мені хочеться побажати: нехай дитячий сміх лунає всюди, а рідні будуть вірною опорою. Нехай вас завжди зігріває тепло любові.

Бажаємо вашій родині бути квітучою, дружною і згуртованою. Добробуту і добра всім родинам!



#Всесвітній_день_вишиванки

 Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно в третій четвер травня. 

        У 2024 році свято випадає на 16 травня.



   День вишиванки заснувала 2006 року Леся Воронюк, студентка Чернівецького університету ім. Федьковича. Вона запропонувала студентам обрати один день і всім разом прийти на заняття у вишиванці. Спочатку у вишитому одязі до університету прийшли кілька десятків студентів. Потім до акції долучилися деякі викладачі, а з роками свято ставало дедалі популярнішим.

   Протягом кількох років День вишиванки в Україні став дуже популярним, а особливо широко відзначався в Чернівцях. Датою урочистості було обрано третій четвер травня, тобто будній день. Це підкреслює, що вишиванка може бути звичайним повсякденним елементом гардероба, а не лише святковим одягом.

  Точний період появи українських вишиванок встановити не можна, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку.

    Мистецтво вишиванки стрімко розвивалося в Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб.

    З 17 століття мистецтво вишиванки почало поширюватися в народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею.

   Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися в побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме в такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень.

вівторок, 14 травня 2024 р.

#Всесвітній_день_вишиванки

У Черкаська центральна міська бібліотека для дітей відбулася народознавча година «Вишивана моя Україна».



Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті, є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі, символізує родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Цей національний одяг зшиває нас у єдину націю, дає можливість висловити любов, біль та надію через різноманіття технік.
Сьогодні українські вишиванки одягають військові, залізничники, медики, кухарі, люди різних професій — їхня щоденна праця наближає Україну до перемоги.
Тож одягаймо українські обереги-вишиванки і нехай весь світ побачить, як прекрасна наша Україна і її символи!

#Всесвітній_день_вишиванки

«Встає над світом щире сонце вранці,

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українець. Я – горджуся цим»



Сьогодні вишиванка стала своєрідним символом української віри та сили, символом нескореної нації, яка боролася за свободу впродовж століть і зараз продовжує виборювати право на вільне, щасливе майбутнє.
Вишиванка – оберіг, символ краси, любові, щасливої долі.
Напередодні Всесвітнього дня вишиванки бібліотека розквітла різноманітними кольорами та орнаментами!

14 травня до Черкаська центральна міська бібліотека для дітей завітали здобувачі освіти ЗОШ №15, 6 класів на народознавчу годину «Вишивана моя Україна» та творчу зустріч з вишивальницею у четвертому поколінні, членкині національної спілки майстрів - пані Наталією Крамною - Таран.
Пані Наталія вже багато років досліджує традиційну українську вишивку та відтворює стародавні орнаменти на сучасних вишиванках.


Майстриня Наталія Крамна-Таран розповіла дітям про історію виникнення вишиванки, її значення та символізм, відповіла на численні питання дітей.
Працівники бібліотеки презентували виставку-інсталяцію "Любов ’ю квітнуть вишиванки", розповіли яке значення має вишиванка у житті українців. Талановита Lidia Voytsyah заспівала авторську патріотичну пісню «Моя родина, моя країна».


На заході була неймовірна атмосфера, яка занурила присутніх у світ українських традицій.
Тож одягаймо українські обереги-вишиванки й нехай весь світ побачить, як прекрасна наша Україна і її символи!