Працівники Черкаської центральної міської бібліотеки для дітей прийняли участь у відкритому діалозі "Публічні бібліотеки: вплив адміністративно-територіальної реформи на прийняття управлінських рішень", який відбувся сьогодні 28 грудня 2020р., організований на платформі Zoom.

У програмі заходу:

• Виступ представників Міністерства культури та інформаційної політики щодо реорганізації мережі публічних бібліотек.

• Виступ модератора платформи «Молодь, спорт, культура» Асоціації ОТГ Сергія Семенюти про виклики у реорганізації комунальних закладів культури.

• Виступ заступника генерального директора з наукової роботи НБУ ім. Ярослава Мудрого Наталії Розколупи «Актуальні питання в організації діяльності закладів культури на завершальному етапі децентралізації».

• Вільний мікрофон – ви зможете задати свої запитання провідним фахівцям НБУ ім. Ярослава Мудрого та членам Президії ВГО Українська бібліотечна асоціація.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей вітає своїх користувачів з різдвяно- новорічними святами та пропонує здійснити подорож країнами Європи й поринути в святкову атмосферу Різдва.

 

УВАГА! УВАГА! УВАГА!

5 січня 2021 р. о 10.00 у Черкаській центральній міській бібліотеці для дітей відбудеться творча зустріч з дитячою письменницею, поетесою, казкаркою, мрійницею та другом нашої бібліотеки Анною Григорович та її новою книгою "Три дні з життя Єви".

Народилась Анна у 1973 році у професорській родині. Має вищу технічну та теологічну освіту. Анна Григорович із дитинства марила казками. Постійно щось вигадувала, записувала історії на клаптиках паперу…

Письменниця вигадала цілий світ, який назвала Гріандія. Однак зізнається, що за інтригуючою назвою криються розповіді про відомі нам країни, у тому числі і про Україну, а по-казковому Стріборію.

З 2012 року член Української асоціації письменників художньо – соціальної літератури.

Лауреат літературної премії «Гiлка золотого каштана» (2013 р.). Видані казкові повісті: «Зелений трамвай» та «Чудесна дудочка». «Чарівні пригоди конячки Камелії та зоряних дітей Дмитрика та Насті» – третя книга Ганни Григорович.

У кожному слові Анни Григорович відчуваєш глибину думки, логіку мислення і прозорість життєдайної наснаги. Лексика цілком відповідає чуттєвому, щиросердному авторському світосприйняттю. У творах відчувається природний стан автора – винахідника, автора – читача.

Яскравою гранню літературного таланту виблискує поетична творчість письменниці. Енергетика її живого поетичного слова живиться від духовного джерела, ім’я якому Любов і Доброта.

"Три дні з життя Єви".

Світ Гріандії дуже схожий на наш: такі самісінькі країни й міста, однаковий плин часу... Але це геть інший химерний світ, дивовижний і вигадливий, з прихованими порталами в інші виміри та безліччю надзвичайних істот. Десь там, у невеличкому містечку, живе дівчинка Єва. Її безмежний талант поєднується з безмежною безпорадністю. Дівчинку переслідує хистка імла, що раз у раз міцнішає і підкрадається все ближче. Однієї ночі Єва нарешті насмілюється змінити життя та побороти свою безпорадність…

Книга не тільки розповість про химерні пригоди Єви і її друзів, а й опише надзвичайно цікаву історію відомого київського музею «Шоколадний будинок».

Запрошуємо на зустріч!

Цікаві факти про читання:

1. М. Горький читав з швидкістю чотири тисячі слів в хвилину.

2. Сталін читав по 400 сторінок в день, вважаючи це своєю мінімальною нормою.

3. Т. Едісон читав відразу 2–3 рядки, запам’ятовуючи текст мало не сторінками завдяки максимальному зосередженню.

4. При швидкому читанні стомлюваність очей менша, ніж при повільному.

5. 95% людей читають дуже повільно — 180–220 слів в хвилину (1 сторінку за 1,5–2 хвилини).

6. Рівень розуміння при традиційному читанні складає 60%, при швидкому — 80%.

7. Протягом години очі людини, що читає 57 хвилин зафіксовані на тексті, тобто знаходяться у відносному спокої.

8. Бальзак прочитував роман в двісті сторінок за півгодини.

9. При читанні очі що читають, дивлячись на різні букви, передають різне зображення, а мозок все одно об’єднує їх в одну картинку.

10. Некто Е. Гаон дослівно пам’ятав 2500 прочитаних ним книг.

11.Очі людини з середніми навиками читання роблять на одному книжковому рядку 12–16 зупинок, що читає швидко 2–4 зупинки.

12. Н. А. Рубакин прочитав 250 тисяч книг.

13. У школярів відбувається 20 регресивних рухів на один рядок, у студентів — 15.

14. Наполеон читав з швидкістю дві тисячі слів в хвилину.

10 цікавих фактів про українське Різдво

 

1. Історичний факт: християнське Різдво запозичене з давніх язичницьких культів. У дохристиянських релігіях так само святкувались народження богів – у давніх єгиптян святкували народження Осіріса, у давніх греків — бога вина Діоніса тощо. І дати цих днів народжень припадали традиційно на закінчення грудня — початок січня.

2. Один із найдавніших українських звичаїв — Вертеп. Історія вертепу в Україні бере свій початок, як мінімум, з XVII століття.

3. Перед різдвом 6 січня традиційно святкують Святий вечір, обов’язковим атрибутом якого є 12 пісних страв на столі. Існують дві версії трактування цього числа: за однією — це кількість апостолів, а за іншою — кількість місяців у одному році.

4. Святкова ялинка насправді є атрибутом саме Різдва, а не Нового Року. Плутанина, яка є сьогодні, відбулась у 30-х роках ХХ століття, коли радянська влада вела антирелігійну пропаганду та забороняла святкувати Різдво. У ті часи ставили ялинку на Новий Рік і забули, що зірка на верху дерева — це не просто прикраса і вже точно не символ тоталітарного радянського режиму — а Віфлеємівська зоря.

5. На території Київської Русі Різдво почали святкувати у Х столітті, незадовго після хрещення. Проте всі свята у той час цілеспрямовано змішували із звичними народу — язичницькими святами. Так сталось із Різдвом — яке припадало на давнє свято Коляда.

6. У ніч перед різдвом і добрі і злі духи блукають по світу, а кожен може обрати свій шлях: святкувати народження Христа за столом чи відправитись на шабаш до відьом. У цю ніч, сповнену потойбічних духів, найкращий час для гадань, які виявлялись, за віруваннями, найбільш правдивими. Традиція ворожити у цю ніч, давніша, ніж саме Різдво в Україні.

7. Західна традиція класти подарунки дітям на Різдво у панчохи перед комином — теж мала б бути близькою по духу українцям. Адже вона бере свою історію не від Санти, а від святого Миколая — який є дуже шанованим у нашій країні. За легендою, він допоміг родині, у якій батько хотів видати заміж своїх доньок за чужих людей, аби врятувати їх від бідності. Святий Миколай підкинув їм через комин три мішечки з монетами, які впали прямісінько у панчоки, що сушились причепленими під комином.

8. Одна із найдавніших сімейних традицій у переддень Різдва — після застілля з родиною нести вечерю хрещеним батькам. Брали кутю та інші страви і йшли в гості на декілька годин, але потім обов’язково вертались додому аби зустріти ранок Різдва з сім’єю. Після обіду вже могли навідати бабусь та дідусів, що живуть окремо або інших родичів.

9. Здавна повелося, що зустрічати Різдво годиться в святковому одязі, виставляти на стіл найгарніший посуд та стелити найновішу скатертину. А спізнитись до святкового столу було дуже поганою прикметою: будеш блукати десь на чужині весь наступний рік.

10. І найпрекрасніша традиція — колядки. У різних регіонах України вони відмінні, як і час для колядування — десь прийнято колядувати уже на Святвечір, а десь уже на Різдво та навіть наступний день. Адже це триденне свято.

Цікаві факти про Різдво у різних країнах

 

Наближення Різдва стає помітним – по всьому світу проходять ярмарки, встановлюються ялинки, вулиці прикрасилися святковою ілюмінацією. Протягом багатьох століть у різних куточках планети формувалися свої різдвяні традиції та звичаї. Про те, як відзначається Різдво і про улюблені різдвяні страви в різних країнах у продовженні матеріалу.

Різдво в Австралії

Напередодні Різдва австралійці розстеляють біля своїх будинків покривала і колядують. Святкують переважно на пляжі, готуючи гриль страви. Обдаровують один одного презентами, грають в крокет, пляжні ігри, купаються. Святкова традиційна вечеря – це холодні (в Австралії в цей час літо!) страви з морепродуктів, індичка, салат, десерт зі сметани, граната і полуниці.

Різдво в Америці

У США діти телефонують до святого Миколая і вірять, що він приїжджає на санях. Слід згадати, що вигляд Санта Клауса придумала компанія «Кока-Кола». Усміхненого бороданя в червоному вбранні цей концерн вперше використав для реклами своєї продукції в 1930 році. Американці святкують Різдво по-різному, адже в США живуть люди багатьох культур і традицій. Є тут і ялинки з ангелом на верхівці, прикрашені іграшками, гірляндами, а також багатий урочистий обід, подарунки. Різдвяні пісні звучать з будинків, автомобілів.

Різдво у Великобританії

Британці готуються до свята з початку грудня, насамперед з пошуків подарунків, а також продуктів для святкового пудингу. Його слід приготувати перед 25 грудня, і він повинен містити 13 складових, які символізують Ісуса Христа і Його Апостолів. Діти шукають подарунки не під ялинкою, а в прикрашених шкарпетках біля каміна чи ліжка. Цікаво, що, пишучи листи до святого Миколая, діти кидають їх у камін і вірять, що дим піднімає їх до неба. Діти колядують за кілька днів до свята, а також ставлять спектаклі, подібні українським вертепам.

Урочистий обід – смажена індичка з соком журавлини, святковий пудинг з фруктами, торт з твердим, як камінь, цукром. Квітку пуансетії британці дарують своїм близьким, називаючи її «Віфлеємською зіркою».

Різдво в Голландії

Святий Миколай приносить подарунки в день свого свята – 6 грудня. Голландці виставляють для цього свої чобітки. Білому коневі Миколи залишають сіно. У перший день Різдва голландці запалюють вогники на ялинці. Після Служби сідають за стіл, який декорований білими, зеленими і червоними квітами. Головні страви для гостей – дичина, зокрема зайчатина, а також індичка або качка. Обов’язково має бути святковий хліб, а на десерт – різноманітні пудинги. Після цього голландці колядують і читають розповіді про Різдво.

Різдво в Ірландії

Святкування Різдва починається богослужінням. Дітям дарують адвентний календар, де під кожним грудневим днем заховані ласощі з шоколаду. На свята печуть деруни, тістечка, паштети з рубленого м’яса і пудинги. У багатьох районах зберігся звичай запалювати на вікні свічку, це символізує освітлення дороги Святій Сім’ї і стомленим мандрівникам, які заблукали вночі. Діти вішають на свої ліжка шкарпетки або наволочки, щоб святому Миколаю було де покласти подарунки. 25 грудня після обіду приймають гостей, яких пригощають запеченою птицею, смаженою картоплею, шинкою, а на десерт подають пудинг з ромової підливою або сметаною, печиво до чаю.

Різдво в Іспанії

Відзначати починають традиційної лотереєю. На Святий Вечір вся родина сідає за стіл. Типові іспанські різдвяні страви – смажене порося, качка в апельсиновому соусі, запечена індичка, риба. Солодощі – подібні халві, тендітні тістечка. Після вечері правлять Богослужіння. Ялинка і різдвяний вертеп у іспанців також популярні. Подарунки діти отримують 6 січня – у день Трьох Царів. Іспанці вважають, що Волхви приїжджають на верблюдах, тому діти залишають для цих тварин воду та їжу в садах або на ґанку. Чемні діти на наступний ранок знаходять порожні судини, а в черевиках – безліч подарунків. Для неслухняних Царі залишають «вугілля» (це спеціальне, їстівне «вугілля» з цукру).

Різдво в Канаді

Подібно до того, як і в США, традиції і культури там переплітаються. Ця країна розділена на англійську і французьку частину, у французькій частині більше уваги приділяють Святій вечері. Близько опівночі, перед урочистою Літургією, в кожному будинку під ялинку ставлять ясла. Після Богослужіння сім’я сідає до святкового столу, і його головною стравою є м’ясний пиріг. На десерт – шоколадний корж. Діти шукають подарунки у великих шкарпетках.

Канадці англійської частини більше святкують 25 грудня. Вранці обдаровують один одного подарунками, йдуть до обідні. Повернувшись, влаштовують святковий обід. Зазвичай це запечена індичка, волове м’ясо і пудинг.

Різдво в Мексиці

Основним атрибутом свят є вертеп. Люди, переодягнені в Пресвяту Марію, святого Йосипа, подорожують по домівках, просячи про нічліг для втомлених подорожніх. Урочисте святкування починається після обіду 25 грудня, діти отримують подарунки. Члени сім’ї поділяються так званим солодким хлібом. У деяких сім’ях діти отримують подарунки ще і 6 січня – у день Трьох Царів.

Різдво в Німеччині

Різдво є родинним святом і даниною традиції. Неодмінний атрибут прикраси будинку – це віночок з чотирма свічками. Ще перед Різдвом, в кожен тиждень Адвенту (передріздвяного посту) запалюється одна зі свічок. Ялинка – незамінна для німців, саме від них звичай прикрашати ялинку поширився по всьому світу. Майже в кожному будинку німців є також дерев’яні ясла, в яких народився Ісус. У свято співають колядки, ласують за святковим столом, особливо люблять імбирні тістечка.

Різдво у Франції

Це свято сімейне, але відзначають його тільки один день. До святкового столу подають індичку, але найчастіше сім’я збирається не вдома, а в ресторанах. Традиційний французький десерт – це «різдвяне поліно» (рулет з кремом або морозивом, политий шоколадом), а також тендітні тістечка з родзинками і мигдалем. Найкращим подарунком під ялинку для французів є шоколад.

Різдво в Швеції

Це сімейне свято з ялинкою. Різдвяний обід подають опівдні, і він аж ніяк не пісний: шинка печена, сушена риба, квасоля, рисова каша з молоком, мигдалем і корицею, медові пряники, гаряче вино з прянощами. Ввечері з-під ялинки кожен дістає свій подарунок. На наступний день – гості, бали, взаємні вітання. Святкування триває до 13 січня. У цей день усі танцюють навколо ялинки, знімають з неї прикраси і виносять з дому.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє новорічний фото – парад «Від зими до зими».

В народі говорять: "Зима прийшла - свята привела". І дійсно: взимку майже щодня – свято. Саме з грудня починаються зимові свята, яких з нетерпінням чекають і діти і дорослі. У цей час ми святкуємо день Святого Миколая, Новий рік і Різдво, Василя та Меланки, Водохрещення, Стрітення, які багаті на обрядові дійства і веселий настрій.

Бібліотекарі та читачі поринули у бібліомікс «Зимова заметіль». Для всіх бажаючих знаходиться місце, де можна займатись улюбленою справою: почитати цікаву книжку, вирізати найгарнішу сніжинку, погортати дитячі журнали, погратись в настільні ігри, подивитись улюблені мультфільми, та й звісно ж, обміняти книгу.

На книжкових виставках та виставках-інсталяціях «Чарівний світ зимових свят», «Ой, весела в нас зима», «Зупинись, новинки прочитай!» користувачі знаходять цікаві книги про звичаї та традиції святкування Різдвяно-Новорічних свят українського народу та народів інших країн.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє святковий калейдоскоп «Цікаві факти про новорічних Дідусів».

Кожен народ має свого чарівника, що у різдвяну або ж новорічну ніч ставить під ялинку чи у шкарпетку подарунки. І кожен з цих Дідусів має свою історію виникнення і свої способи прояву чарів. Але у всіх них є і спільне: вони приносять людям радість: як діткам, так і дорослим.

Цікаві факти про новорічних Дідусів!

Дід Мороз.

Дідусь Мороз набагато старший, ніж ми гадаємо. Йому виповнилося вже більше двох тисяч років! Причому він не завжди усміхався в бороду, носив в руках посох, а за плечима – мішок з подарунками. Перший Дід Мороз, який називався Зимником, тримав важку залізну булаву. І якщо йому щось не подобалося, застосовував її за призначенням.

На початку XVIII століття і в Україні (на територіях, що входили до складу імперії) по домівках почали ходити перші Діди Морози. Але подарунки від Дідуся отримували тільки слухняні і добрі діти.

Санта Клаус. США

Санта – добродушний чоловік середніх років, одягнений в короткі червоні штанці й червоний кожушок. Прилітає на санях, запряжених оленями, у супроводі своїх помічників – ельфів і гномів. Родом Санта з Лапландії.

Дзед Мароз, або Зюзя. Білорусь

Хоча зараз в Білорусі про це мало хто знає, але попередником білоруського Діда Мороза був фольклорний персонаж Зюзя. Він представляв собою щедрого діда з довгою бородою, що живе в лісі і ходить босоніж.

Йоулупуккі. Фінляндія

Фінський дідусь носить капелюх у вигляді конуса і одяг червоного кольору. Його завжди і скрізь супроводжують гноми. Живе з дружиною Муори на горі Корваптуптури, що на кордоні з Росією. Частина назви переводиться як «вухо», і неспроста: завдяки цьому юшку, Йоулупуккі чує всі побажання всіх хороших дітей.

Святий Миколай. Польща, Бельгія

Святий Миколай вважається прообразом Діда Мороза. Він жив у 4 столітті і з раннього дитинства відрізнявся милосердям. Микола був багатий, і часто таємно підкладав бідним подарунки у вікна. За легендою, одного разу він підкинув мішечки з золотом в димохід, оскільки всі вікна були закриті, і вони потрапили у шкарпетки, які сохли біля вогнища. Звідси і пішла традиція у католиків – класти подарунки у шкарпетки.

П’єр Ноель (Пер Ноель). Франція

У перекладі з французької, П’єр Ноель означає «дід Січень». Супроводжує його не Снігуронька, а суворий помічник П’єр Фуетар з різками, який суворо стежить за тим, щоб подарунки були тільки добрим і слухняним дітям.

Фазер Крістмас (Різдвяний Батько). Великобританія

Це суміш образів Святого Миколая і богів Тора і Сатурна. Завжди має при собі прут, яким карає дітей, що відрізняються поганою поведінкою протягом року. Хороших дітей обдаровує солодощами.

Єжішєк. Словаччина

Єжішєк – найскромніший з існуючих Дідів Морозів. Він ретельно стежить за тим, щоб його ніхто не побачив, коли він підкладає подарунки, тому про його зовнішность відомо дуже мало.

Мікулаш. Чехія

Деякі вважають, що Єжішєк і Мікулаш – це одна особа, але більшість сходиться на думці, що вони – брати. Чеського Діда Мороза супроводжують його ангел та чортик. Хороші діти отримують солодощі, а погані – картоплини або шматки вугілля.

Кыш-Бабай. Татарстан

Кыш-Бабай з’явився зовсім недавно, і у нього поки немає своєї резиденції. Тимчасово він оселився у музеї – заповіднику поета Габдулы Тукая.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє калейдоскоп цікавих повідомлень «Новорічні традиції у різних країнах світу».

 

Новий рік одне із найочікуваніших свят у році. І кожна країна має свої традиції святкування та навіть дата святкування може бути різна.

1. Перші свідчення про традиції наряджати ялинку відносяться до початку XVII століття. Ялинку вперше почали вбирати в Ельзасі. Тільки уявіть собі, в 17 столітті вже святкували Новий Рік. Ялинку прикрашали трояндами, яблуками та печивом.

2. Спочатку Новий рік зустрічали в березні. Ви запитаєте:“Чому саме в березні?” А ось чому: в березні починалися польові роботи. А вже в 46 році до н.е. Юлій Цезар захотів перенести святкування Нового Року на 1 січня. Юліанський календар, котрий був названий в його честь, поширився по всій Європі.

3. У Франції до 755 року початком року вважали 25 грудня, потім його перенесли на 1-е березня, а з 1564 року за указом короля Карла IX початок року було призначено на 1 січня.

4. В Англії Новий рік святкували 25 березня, і тільки в 1752 році Новий Рік перенесли на 1 січня.

5. А ось в ескімосів взагалі точної дати немає, вони святкують Новий рік з приходом першого снігу.

6. Цікаво святкують Новий Рік на Кубі. Весь посуд наповнюють водою, а в новорічну ніч воду виливають на вулицю. Вони вірять, що вода змиє всі гріхи.

7. А ось у Греції глава сімї розбиває об стіну гранат. Якщо він розлетиться в різні боки, удача гарантована на цілий рік.

8. Мусульманський Новий рік святкують 21 березня, в день весняного рівнодення. Новий рік у них називається Навруз. Мусульмани святкують 1 чи 2 дні, а в Ірані святкування відбуваються взагалі 5 днів.

9. В Італії притримуються незвичайної традиції. В новорічну ніч викидають всі старі речі. Чим більше старих речей викинеться в цю ніч, тим більше багатства і удачі принесе Новий рік.

10. В Індії Новий рік святкують 1 січня, а в Непалі - 17-18 квітня.

11. В Ефіопії Новий рік відзначають 11 вересня. В цій країні досі прийнято старий Юліанський календар.

12. Під Новий рік в Тибеті всі печуть пиріжки і роздають їх перехожим. Всі свято вірять, що багатство буде залежати від кількості розданих пиріжків.

13. У Таїланді 1 січня Новий рік відзначається неофіційно. Офіційно тайці святкують Новий Рік в квітні і все це супроводжується водяними битвами.

14. Перша новорічна листівка була надрукована в Лондоні у1843 році. І саме після цього зявилася та сама традиція з обміном листівок.

16. Японці використовують настання Нового року для самовдосконалення.

Опівночі починає дзвонити дзвін, що відбиває 108 ударів. Кожен удар дзвону повинен вбити одну із людських вад.

17. В Австралії майже ніколи не влаштовують салютів опівночі. А все тому, що австралійці прокидаються о 5-6 ранку, незважаючи на вихідні чи свята, і лягають спати не пізніше десятої вечора.

Ось так, у кожній країні свої традиції, свої правила.

Нехай Новий рік буде роком здійснення мрій і втілення у життя всіх заповітних бажань!

 22 грудня працівники Черкаської центральної міської бібліотеки для дітей взяли участь у вебінарі «Планування та звітність бібліотек». «Нові законодавчі документи в галузі культури», який провели спеціалісти науково-методичного відділу Черкаської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тараса Шевченка.

Захід відбувся на платформі ZOOM і об’єднав 85 учасників – бібліотечних працівників Черкаської області.

#КНИГА#ЧИТАННЯ#БІБЛІОТЕКА#КОРИСНЕ# ЧИТАННЯ#

Найпростіший спосіб гарантовано виростити грамотних дітей – це навчити їх читати і показати, що читання – це приємна розвага. Найпростіше – знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до цих книг і дозвольте їм прочитати їх.

Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх радує. Читати їм навіть історії, від яких ми вже втомилися. Говорити на різні голоси, зацікавлювати їх і не припиняти читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Читання вголос має стати моментом єднання, часом, коли ніхто не дивиться в телевізор, не бавиться з телефоном, коли спокуси світу відкладені в сторону.

Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх радує. Читати їм навіть історії, від яких ми вже втомилися. Говорити на різні голоси, зацікавлювати їх і не припиняти читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Читання вголос має стати моментом єднання, часом, коли ніхто не дивиться в телевізор, не бавиться з телефоном, коли спокуси світу відкладені в сторону.

Ми повинні спілкуватися, розвивати мову, дізнаватися значення нових слів і їх застосування.

Всі ми разом – дорослі і діти, письменники і читачі – повинні мріяти, вигадувати, уявляти, творити прекрасне майбутнє.

текст з лекції Ніла Геймана, англійського письменника-фантаста, автора численних романів, графічних новел, коміксів та кіносценаріїв.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє рубрику «Словничок форм масовой роботи бібліотеки».

Флешмоб – заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або за допомогою інших сучасних засобів комунікації, під час якої велика кількість людей оперативно збирається в громадському місці, протягом декількох хвилин виконує узгоджені дії і потім швидко розходиться. Соціальне явище флешмобу окреслилося після того, як у жовтні 2002 року вийшла книга соціолога Г.Рейнгольда «Розумний натовп: наступна соціальна революція», в якій автор пророкував, що люди використовуватимуть нові комунікаційні цифрові технології (Інтернет, e-mail, стільникові телефони, смс) для самоорганізації в короткий термін часу.

Бібліотечний флешмоб (також книжковий флешмоб, лібмоб) найчастіше має на меті інформування населення про роль сучасної бібліотеки в суспільстві, про нові можливості, котрі відтепер надають модернізовані бібліотеки; заохочення до читання; привернення уваги до неповторності книги як носія інформації.

Прикладом бібліотечного флешмобу є акція до Всеукраїнського дня бібліотек, на яку у вересні 2012 року УБА запрошувала всіх охочих: у визначений день та час потрібно було прийти на вулицю Хрещатик у Києві, відкрити улюблену паперову чи електронну книжку і таким чином висловити свою підтримку читанню.

Бібліотечні флешмоби проходіть також у вигляді акцій, під час яких бібліотекарі виходять на вулиці міста з опитуванням, наприклад: «Чи знаєте ви, де розміщується бібліотека?». Містяни відповідають на запитання, отримують інформацію про сучасні бібліотечні послуги, візитівки книгозбірні, символічні призи тощо. Дійство може мати театралізований характер.

ЧЕРКАСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА МІСЬКА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ ПРЕДСТАВЛЯЄ МАЙСТЕР - КЛАС "НОВОРІЧНА ЯЛИНКА".

 Напередодні Нового року завжди хочеться прикрасити приміщення новорічними атрибутами. Один з найголовніших атрибутів зимового свята - ялинка. Яких тільки виробів-ялинок не придумали умільці. Давайте спробуємо і ми проявити фантазію та створимо собі і своїм рідним святковий настрій вже сьогодні. У цьому нам допоможе новорічна чудо-красуня, яка зможе прикрасити собою будь-який куточок. Отож, розпочнемо!

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє поробки гуртка «Умілі рученята» до Новорічних свят.

 

«Витоки здібностей та обдарувань дітей – на кінчиках їх пальців. Від пальців йдуть струмочки, які дають наснаги творчій думці, Іншими словами, чим більше майстерності в дитячих долоньках, тим розвинутіше її художньо-естетичне сприйняття».

В.O.Сухомлинський

#БІБЛІОТЕКА#НОВОРІЧНІ#СВЯТА#ЗАПРОШУЄМО#

В пору цю, коли падає сніг

І морози чимдуж припікають,

Знов на землю спішить Новий рік —

З ним сердечно усіх вас вітаю.

Зичу сонця та світлих надій,

Миру й втіхи на кожному кроці,

Також здійснення планів і мрій

У прийдешньому Новому році!

Любі наші читачі!

Веселі і чудові новорічні свята вже наближаються. Нехай передноворічний настрій стане ще кращим, ще радіснішим разом зі світлими добрими казками.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей запрошує відвідати святково вбрану красуню - бібліотеку та обрати для себе книжкові цікавинки для теплих зимових вечорів.

Для наших чітайликів оформлена книжкова виставка «Чарівний світ зимових свят».

#КНИГА#ЧИТАННЯ#РОЗДУМИ#

 

Для когось книга – це красива та яскрава палітурка, для когось – це просто текст з малюнками чи без них. Один звертає увагу на назву, інший на автора, що написав цю книгу, ну а хтось взяв її в бібліотеці лише тому, що потрібно прочитати на наступне заняття. Для багатьох людей книга має велику художню і духовну цінність, нехай навіть вона буде з потертою обкладинкою, але ж головне завжди в середині, головне її зміст.

Вибір книг для читання настільки ж визначає особистість людини, як і вибір його знайомств, і нерідко сухий перелік книг в бібліотеці тієї чи іншої особи жвавіше і яскравіше малює нам його образ, ніж сотні свідчень сучасників. (Адарюков В.)

 

Дитячі книжки нашого асортименту – це різнобарвна низка книжок для дітей будь-якого віку від 0 до10, це різноманіття форм та змісту – книжки на картоні, книжки-іграшки, книжки з рухомими елементами, розвиваюча література, що допомагає розвивати та навчати малюків тисячам мам та татусів, енциклопедії на будь-які теми, розмальовки та надзвичайно актуальні зараз книги з наліпками, світові супербестселери та збірки найкращих казок.

 

В житті кожної людини велике значення має, які саме перші книжки вона читала чи їй читали батьки. Про що були ці книжки, чому вони навчали, наскільки яскравими та справді дитячими вони були. Адже перші враження, хай ми їх і не завжди пам`ятаємо, укорінюються у нашій свідомості і лунають відлунням усе життя. Тому так важливо для батьків обрати найкращі книжки для першого знайомства дитини з безмежним книжковим світом.

Запрошуємо вас до нашого відділу абоніменту 1 - 4 кл. Центральної міської бібліотеки для дітей (бул. Шевченка, 390)

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє рубрику «Словничок форм масовой роботи бібліотеки».

 

Літературний салон як форма масової роботи може присвячуватися обговоренню художніх творів, напрямів, творчого доробку письменника, виставок і вистав, з демонстрацією картин, ілюстрацій, слайдів. Головне — невимушена, розкута обстановка.

Літературні салони як явище виникли ще у Стародавній Греції. Хазяйкою найвпливовішого була Аспасія, кохана Перікла, і до неї поговорити про філософію та літературу заходив сам Сократ. ⠀

⠀У Франції XVIII століття салони розквітли з новою силою й гуртували навколо себе не лише письменників та митців, а й вчених та політиків. Це були справжні світські вечори, де читали, говорили ті, кого зараз ми називаємо класиками. Потім салони перетворилися на справжню сімейну традицію.

Зазвичай господиня салону запрошувала до себе якусь знаменитість, письменника або філософа, який розпочинав дискусію на цікаву для гостей філософську, суспільну або політичну тему. Господарями салонів були й чоловіки. Найвідоміший із них — салон барона Гольбаха, в якому збиралися Дідро, д'Аламбер, Гельвецій, Мармонтель, Реналь, абат Гальяні та інші.

Кава з'явилася в Європі в XVII ст. На початку XVIII ст. кав'ярні Оксфорда, Лондона і Парижа стали виконувати роль наукових і літературних клубів. В паризькому «Café Procope» зародилася ідея «Енциклопедії».

В даний час, коли мережу Інтернет займає більшу частину часу і уваги людей, своєрідні літературні спільноти розвиваються саме в цій сфері. Створюється безліч груп на різних форумах і в соціальних мережах, в яких публікуються цитати, теми обговорень. Таким чином, можна сказати, що літературні гуртки живуть досі, тільки змінився формат зустрічей, під час яких людина може дізнатися нове і цікаве не тільки в сфері літератури, а й в інших областях. Головна зміна визначається тим, що інтернет-ресурси дають широку можливість відкриттів, а літературний салон давав можливість особисто, в живу спілкуватися з цікавими людьми.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє бюро літературних цікавинок «Дивацтва відомих письменників»

Генії – люди нестандартні, причому виділяються вони із загальної маси не лише своїми талантами, але й поведінкою, звичками і … дивацтвами. Неуважність завжди була супутницею таланту.

Іноді письменникові, котрий перебуває в стані творчості серед художніх образів, створених його уявою, важко відразу повертатися у світ повсякденної дійсності. Йому властиве жити у вигаданій дійсності, у віртуальному світі, як зараз прийнято виражатися. Мабуть, не існує художників слова, які були б вільні від дивацтв поведінки і дивовижних вчинків. Кожен індивідуум може уславитися за дивака, якщо він дозволяє собі якісь слабкості і дивацтва, проте письменники надають своїм власним дивацтв особливе значення і можуть ображатися, якщо їх оточення без належної уваги, пошани і поваги відноситься до таких.

- Іван Нечуй – Левицький - прокидався та лягав спати у визначену годину. Трапезував тільки вдома і також у визначений час і ніколи ніде не пив навіть чаю, бо то було не в призначену годину, і могло вибити його із колії.

- Ольга Кобилянська - книга була для Ольги найголовнішим скарбом з того моменту, як вона навчилася читати. Вона настільки любила книги та читання, що у 18 років вийшла заміж не за конкретного чоловіка, а за його бібліотеку.

- Оноре де Бальзак - перебуваючи в літературних працях, він випивав величезне число чашок кави. Він випивав на день до 15 чашок цього стимулюючого напою.

- Йоганн Гете працював тільки в герметично закритому приміщенні, без найменшого доступу свіжого повітря.

- Едгар Аллан По -все життя боявся темряви. Можливо, однією з причин виникнення цього страху стало те, що в дитинстві майбутній письменник навчався... на цвинтарі.

- Олександр Сергійович Пушкін- дуже любив постріляти в лазні. Кажуть, що в селі Михайлівське майже нічого справжнього з часів поета толком зберегти не вдалося, проте стіна, в яку Пушкін стріляв, на подив залишилася в цілості.

- Вікто́р-Марі Гюго - наказував слугам ховати увесь його одяг для того, щоб у письменника не було спокуси вийти на вулицю і відволіктися від написання чергового великого твору.

- Ерне́ст Міллер Хемінгуей - був страх публічних виступів. Крім того, він ніколи не вірив у похвалу, навіть у найщирішу від своїх читачів і шанувальників. Навіть друзям - не вірив, і все!

- Замолоду Олександрові Дюма закидали, що він страшенно забудькуватий. Іноді в сороковому розділі його роману з'являлася дійова особа, яка загинула в четвертому. Щоб уникнути подібних курйозів, письменник у зрілому віці робив з картону невеличкі манекени своїх персонажів. До манекена приклеювася ярлик, на якому вказувалось ім'я, вік, колір волосся і т. ін. Якщо хтось із героїв твору вмирав, письменник викидав відповідний манекен.

- Жан-Жак Руссо перед початком роботи стояв на сонці з непокритою головою, вважаючи, що гаряче проміння цього світила збуджує його філософську думку.

- Фрідріх Шіллер писав свої твори, тримаючи ноги в холодній воді, а Оноре де –

- Бальзак полюбляв писати, стоячи босоніж на кам'яній підлозі. Болеслав Прус, працюючи над своїми романами, збуджував свою фантазію, нюхаючи міцні парфу¬ми.

- Агата Крісті диктувала друкарці черговий де¬тектив, лежачи в теплій ванні й ласуючи яблуками.

- Анатоль Франс писав свої твори на старих листах, конвертах, запрошеннях, навіть візитках і квитанціях.

- Генрік Сенкевич деякі розділи своїх романів написав за столиком кондитерської в Закопане.

- Вольтер полюбляв працювати, сидячи в зручному й затишному кріслі, тримаючи папери на колінах.

- Франческо Петрарка записував вірші, навіть коли їхав верхи. Підвіконня, бильця сходів здавалися йому зручнішими за письмовий стіл.

- Іван Крилов захоплювався забавами з розряду «не для людей зі слабкими нервами». За спогадами сучасників, Крилов не пропускав жодної міської пожежі.

- Федір Достоєвський голосно читав вголос текст. Причому, часом робив це так грізно, що лакеї боялися заходити в кабінет письменника.

- Альбер Камю вважав за краще одружуватися на жінках з деякими психічними розладами – обидві його дружини були не від світу цього. Та й сам він був людиною з дивацтвами. Коли він забирав свою другу дружину з пологового будинку, то … забув своїх новонароджених близнюків…

Центральна міська бібліотека для дітей представляє книжкову виставку до Дня вигнання нацистських окупантів з міста Черкаси "А серце завжди пам'ятатиме Вас". 14 грудня – знаменна дата в історії Черкас. Саме 14 грудня 1943 року, доблесні радянські воїни визволили наше місто від німецько-нацистських загарбників.

 

В День ліквідатора ми вклоняємося перед мужністю, самовідданістю та високим професіоналізмом людей, які, не дивлячись на відсутність обладнання, інструкцій та досвіду, робили все, що від них залежало, щоб живими залишилися мільйони інших громадян. І найменше, що ми можемо зробити – це завжди пам’ятати про тих, хто причетний до ліквідації наслідків, вшановувати їхню пам’ять і намагатися зробити усе, щоб така трагедія більше не повторилася.

Центральна міська бібліотека для дітей представляє урок мужності до Дня вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, про тих, хто першими зустрілися з іще невідомою тоді небезпекою – радіаційним вогнем і віддали саме найдорожче, що у них було – життя.