1. У Чарльза Діккенса було дуже важке дитинство. Коли його тато потрапив у боргову в'язницю, маленького Чарлі відправили працювати на фабрику з виробництва вакси, де він з ранку до вечора наклеював ярлички на баночки. Можливо тому образи нещасних сиріток виходили у Діккенса такими переконливими.
2. Оскар Уайльд не сприймав всерйоз твори Діккенса і з будь-якого приводу насміхався над ними. Взагалі, сучасні Чарльзу Діккенсу критики без кінця натякали на те, що він ніколи не увійде до списку найкращих британських письменників.
3. У період залицянь за своєю майбутньою дружиною Наталією Пушкін багато розповідав своїм друзям про неї і при цьому зазвичай виголошував: «Я захоплений, я зачарований, Коротше - я огончарован!».
4. Гомер - письменник, що не писав. Гомер давно вважається найвидатнішим письменником усіх часів, хоча він не написав жодного рядка. Усі свої твори Гомер тримав у пам'яті з тої простої причини, що не вмів ні читати, ні писати.
5. Данте Аліг'єрі, підсумовуючи свої міркування щодо мети та умов письменницької праці, висловив таку думку: «Ніжачись на перині м'якій, слави собі аж ніяк не здобудеш». І тим самим проголосив свою прихильність до аскетизму, дисципліни творчості, повсяк-денної виснажливої праці. Кілька століть по ньому більшість його творчих нащадків дотримувались таких же поглядів.
6. Жюль Верн протягом двадцяти п'яти років написав п'ятдесят пригодницьких романів, герої яких долали відстані між континентами, відкривали нові землі, блукали, мандрували, плавали, в той час, як сам автор роками не виїздив із рідного міста й половину з тих двадцяти п'яти років провів у своєму кабінеті.
7. Коли до хворого Гейне прийшов знайомий письменник, поет почав перед ним виправдовуватись:
- Пробач, але в моїй голові зараз зовсім порожньо. Тільки що від мене пішов Н., ми з ним обмінювалися думками.
8. Ілля Ільф і Євген Петров були уродженцями Одеси, проте познайомилися тільки в Москві безпосередньо перед початком роботи над своїм першим романом. Згодом дует спрацювався настільки, що навіть дочка Ільфа Олександра, що займається популяризацією спадщини письменників, називала себе дочкою «Ільфа і Петрова»
9. Сучасників Бальзака дивувала надзвичайна його працездатність. Він продовжував "шліфувати" свої твори навіть після набору.
Якось Бальзак признався своєму колезі письменникові Віктору Гюго:
- Знаєте, мені потрібно було десять років, аби зрозуміти, що я не вмію писати.
- Тоді чому ж ви не обрали іншої професії? - запитав Гюго.
- На жаль, було пізно. На цей час я вже став відомим письменником.
10. Славнозвісний Ганс-Крістіан Андерсен був відомий тим, що ніколи не дбав про свій одяг. Його старий потертий плащ добре знав увесь Копенгаген. Одного разу якийсь чоловік зачепив Андерсена на вулиці й в'їдливо запитав:
- Оцей злиденний предмет на вашій голові називається капелюхом?
- Андерсен спокійно відповів:
- А оцей злиденний предмет під вашим капелюхом називається головою?
11. Дюма-батько влаштовував прийом. Серед запрошених були люди різних соціальних прошарків. Але саме поділу людей на ранги не терпів письменник. Ось чому біля гардеробу він наказав повісити табличку: "Просимо разом з одягом і головними уборами залишати тут свої звання і титули".
Немає коментарів:
Дописати коментар