Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє хвилинку позитиву «Історія поцілунку»

На думку психологів, поцілунок заспокоює нервову систему і запобігає стреси. Любителі цілуватися частіше проявляють себе оптимістами, вони впевнені в своїх силах, швидше домагаються професійних і особистих успіхів. Поцілунок — це цілий «букет» складних хімічних реакцій. Поцілунками неодмінно вітали один одного при зустрічі перші християни. У середні століття поцілунком завершувалася церемонія посвяти чергового кандидата в лицарі. У Стародавньому Вавілоні публічні поцілунки каралися найбільш суворим чином. Жінці, яку бачили цілується на людях, загрожувало відрізання вух, а чоловік міг позбутися верхньої губи.
Давньогрецький філософ Платон назвав поцілунок «обміном між двома душами».
Поцілунки перешкоджають утворенню зморшок, так як тренують м’язи обличчя краще будь-якого масажу.
У Східній Азії поцілунки як вітання поширені не так широко, як поклони, хоча протягом XX століття європейський звичай цілуватися при зустрічі проник навіть у Японію і Китай. Інуїти (ескімоси) в умовах арктичної холоднечі бояться під час поцілунків обморозив губи. Замість цього вони труться носами, вітаючи один одного. На південно-сході Індії та в Лапландії замість поцілунку прийнято шанобливо притиснутися носом до щоки свого візаві і при цьому зробити глибокий, відчутим зітхання.
Світовий рекорд тривалості поцілунку належить одній чиказької парочці (17 діб 10 годин 30 хвилин).
Статистичні дослідження показали — люди пам’ятають до 85-90 відсотків усіх подробиць, за яких стався їх перший поцілунок.
Існують три теорії походження поцілунку.
Згідно з першою, першопричиною поцілунку є материнство.
Друга теорія вбачає у поцілунку просте наслідування тваринам.
Третя теорія стверджує, що поцілунок у наших далеких предків припускав мирні наміри — дотик витягнутих вперед вуст назамість шаленого оскалу зубів, готових вчепитися в горлянку супротивника.
Перші письмові свідчення про поцілунок в людській історії прошкують до перських написів, яким близько 4 тисяч років. У V столітті до нової ери Геродот теж згадує про поцілунок і так само у зв’язку з персами. Правда, це не зовсім той поцілунок. «У персів, — написав Геродот, — рівні по суспільному становищу чоловіки при зустрічі цілують один одного в уста, а нерівні — в щоку».
Найвищого розквіту звичка цілуватися досягла в древніх римлян. Цілувалися всі — чоловіки, жінки, діти, родичі, знайомі і ледь знайомі; цілувалися скрізь — вдома, на вулицях і в громадських місцях. Змащували губи особливою ароматичною помадою, щоб цілуватися було приємніше. Врешті, це прийняло характер божевілля, і імператор Тіберій особливим декретом звів цю поцілункову епідемію до розумних розмірів.
У Стародавньому світі і Середньовіччі поцілунок при зустрічі демонстрував пстановище в соціальній структурі суспільства. Рівні цілували один одного в губи, якщо різниця була не особливо різкою — в щоки. Якщо ж щаблів, які поділяють людей на соціальних сходах, було досить багато, то, в залежності від їх числа, нижчі цілували вищим руку, плече, коліно, край одягу або ступню. Раб же був зобов’язаний цілувати землю біля ніг свого пана.
Страшні епідемії чуми і чорної віспи в Європі, які забирали життя мало не половини населення континенту, внесли корективи в стародавні традиції. До епохи Ренесансу з’явилися зовсім нові форми етикету — глибокий уклін з помахом капелюхом перед собою (потім це перейшло в легкий уклін і простий дотик до капелюха); поцілунок жіночої руки в рукавичці (потім це перейшло в легке стискання і нахил голови над рукою); у чоловіків з’явилося рукостискання при зустрічі і прощанні; нарешті, з’явився «повітряний поцілунок».