Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє «Зірки книжкового всесвіту». Автор першого історичного роману українською мовою — Чорна рада — Пантелеймон Куліш

Народився 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (Сьогодні Сумська область).
Саме він наприкінці 1850-х став автором «кулішівки» — першої фонетичної абетки української мови, яка потім лягла в основу сучасного українського правопису. Також Куліш — автор першого перекладу Біблії українською мовою, розпочатого в 1860-му. Крім того, він перекладав твори Шекспіра, Байрона, Міцкевича, Гете.
Куліш співпрацював з українським журналом Основа і був членом Кирило-Мефодіївського товариства, за що був заарештований у Варшаві та перевезений до Санкт-Петербургу, де письменника допитували протягом трьох місяців, щоб довести його причетність до організації, а потім відправили на заслання в Тулу.
Цитати з книги:
***
Погано було за ляхів, та вже ж і наші гуляють не в свою голову!

***
Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться.

***
Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля.

***
Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає.

***
Уже коли рвати, то рви, не дьоргавши!

***
Мало чого не буває, що п'яний співає!

***
Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві.

***
Путнього не скажеш, прилипнувши до баби.

***
... нерівними на світ нарождаємось, а рівними вмираємо!

***
... усяке багатство, усяка слава - усе воно суєта суєт; і шабля, й булава з бунчуком, і горностайова кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками.

***
Колико-то гробів, а всі ж то тії люде жили на світі, і всі пішли на суд перед бога! Скоро й ми підем, де батьки і діди наші.

***
... уже пора нам знати, що нема там добра, де нема правди.

***
Перевелись тепер лицарі в Січі: зерно висіялось за війну, а в кошу осталась сама полова.

***
... тільки в Січі і вміють жить по-людськи.

***
Адам був чоловік не нашого брата, та й той спіткнувсь на Єву!

***
Коли в нас заведеться добро, то й москалю буде лучче.

***
Щоб нашим ворогам було тяжко!

***
А дівочому серцю що і молоденька краса, що і козацька слава, коли до неї козак не горнеться?

***
Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і вродиться.

***
Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного!

***
... в нас над усе - честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. Не сьогодні, дак завтра поляже вона, як од вітру на степу трава; а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже!

***
О, неситая жадоба старшиновання! Тепер-то я побачив тебе в вічі. Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби тілько верховодити над іншими!..

***
Мабуть, вас няньки вже змалечку загодовують такою кашею, щоб і з сивим волосом не перестав чоловік липнути до баб!

***
Хоч греблі гати, хоч мости мости, вода прорветься: ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе...

***
- Куля лукава: кладе правого й виноватого, а з шаблею - кому бог погодить.
- Ні, шабля - чоловіча сила, а куля - суд божий.

***
Отак-то завсегда доводиться нам там честь да слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сіяє, а в серце ніхто не загляне. Тут день і ніч мізкуєш розумом, не знаючи спочинку, а тут під боком гадюки сичать і на твою душу чигають.

***
Ні, вже, мабуть, шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі! Яке посадили, так і спечеться.

***
Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака!

***
... брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

***
Два коти в одному мішку не помиряться...

***
Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму.