Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє «Зірки книжкового всесвіту». Костянтин Паустовський

Костянтин Георгійович Паустовський народився в Москві (19) 31 травня 1892 року. Батько Паустовського служив статистиком в управлінні залізниці. Навчався Костянтин Паустовський у Київській класичній гімназії, після закінчення якої вступив до Київського університету, а потім перевівся до Московського університету.

Але 1-а світова війна змусила його перервати навчання. Костянтин Георгійович став вагоновожатим на московському трамваї, працював на санітарному поїзді. У 1915 році з санітарним загоном відступав разом з російською армією по Білорусії та Польщі. Перше своє оповідання «На воді», яке буво написане в останній рік навчання в гімназії, опублікував в альманасі «Вогні».

Перша збірка оповідань «Зустрічні вогні» вийшло у світ в 1928 році, так само як і роман «Звитяжці хмари». Під час громадянської війни служив у вартовому полку в Червоній Армії. А в роки Великої Вітчизняної війни працював військовим кореспондентом і писав оповідання. Популярність йому принесла повість «Кара-Бугаз», написана в 1932 році.

Після війни Паустовський написав свій головний твір «Повість про життя» (1945-1963). До середини 50-х років він здобув світову славу і багато подорожував по Європі.

Він був тонким цінителем прекрасного. Краса природи зачаровувала його, дарувала йому натхнення. З його точки зору головним умінням письменника було «мистецтво бачити світ».

Але описи природи в його оповіданнях зовсім не були самоціллю. Через стан природи Паустовський завжди намагався пояснити стан душі — саме так на його думку можна було оспівати національний характер, світогляд і мову.
Мову Паустовський цінував насамперед — як священну скриньку, в якій прихований багатовіковий досвід і мудрість народу. Спостереження за мовою, вивчення її займало Паустовського насамперед.
Письменник бачив основну мету своєї роботи в тому, щоб зберігати і примножувати багатства рідної мови, а потім підносити їх як дар своєму читачеві.

Дивно, але Паустовський, живучи за часів Сталінського терору, зумів не написати ні строчки про вождя і не був членом партії. Він знайшов порятунок у красі мови і природи.

Помер Паустовський 14 липня 1968 року в Москві.