Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє «Зірки книжкового всесвіту». Етель Ліліан Войнич

Етель Ліліан Войнич народилася в Ірландії, в місті Корк 11 травня 1864 року. Її батько — відомий математик Джордж Буль, помер незабаром після народження дочки, і мати залишилася одна з п'ятьма дочками. Коли Етель виповнилося вісім, її віддали на виховання дядькові, пізніше вона вчилася в Берлінській консерваторії.

У Лондоні Етель познайомилася з російським письменником Кравчинський, який багато розповідав їй про свою батьківщину. У 1887 році вона сама поїхала в Росію, де прожила два роки, викладаючи музику і англійську мову. У 1890 році вона вийшла заміж за польського літератора В. М. Войнича. У 1896 році Етель подорожувала по Італії у пошуках матеріалу для своєї книги.

У 1897 році у США і Англії був виданий знаменитий роман Етель Ліліан Войнич — Овід. Прототипами головного героя Артура Бертона були Кравчинський, Джузеппе Гарібальді і Джузеппе Мадзіні. Вже в наступному році ця книга з'явилася і в Росії, а потім і в інших країнах. За її мотивами було знято три фільми, поставлено кілька спектаклів і опер.

Войнич також є автором менш відомих творів: «Джек Реймонд», «Олівія Летем», «Гумор Росії», «Перерване дружба". Вона також переклала англійською мовою твори багатьох російських письменників, зокрема Н. В. Гоголя, М. Ю. Лермонтова, Ф. М. Достоєвського, М. Є. Салтикова-Щедріна, Г. Успенського, В. Гаршина.
...Над перекладами Шевченкової поезії Е.-Л.Войнич почала працювати в 90-х роках. Через 20 років опублікувала в згаданій книжці 156 поетових рядків, переклавши вірші "Минають дні, минають ночі...", "Заповіт", "Мені однаково, чи буду...", "Косар", "Минули літа молодії...", "Зоре моя вечірняя". Крім зачинних восьми рядків "Заповіту" (їх раніше переклали Ф.П.Марчант і В.Р.Морфіл), всі інші поезії перекладено англійською мовою вперше.
...Найкращі серед перекладів - "Заповіт" (найдосконаліше з усіх двадцяти трьох англомовних тлумачень), "Зоре моя вечірняя...", "Мені однаково, чи буду...". Безмежна щирість цих поезій проривається навіть через переклад. Е.-Л.Войнич зберегла багатство змісту й своєрідність стилю першотворів: спосіб перенесення, повтори, мелодійність внутрішніх рим, риторичні звертання. .. Ритмікою, в якій Т.Шевченко був справжнім віртуозом, перекладачка намагалася наблизитися до оригіналів....

У 1945 році, коли їй був вже 81 рік, вона закінчила свій останній твір «Скинь взуття своє».
Етель Ліліан Войнич померла 28 липня 1960 року. Їй було 96 років. Як було зазначено в заповіті, її тіло кремували, а прах розвіяли над Центральним парком Нью-Йорка.