Черкаська центральна міська бібліотека для дітей до Дня родини представляє ПРИТЧА - Про любов подружню

На краю поля стояли Любов і Розлука і милувалися молодою парою.
Розлука говорить Любові:
- Споримо, я їх розлучу?
- Любов відповідає:
- Стривай, дай я зроблю до них всього один підхід, а потім ти можеш
підходити до них стільки, скільки захочеш - і тоді ми побачимо, чи
зможеш ти їх розлучити.
Розлука погодилася.
Любов підійшла до молодої пари, доторкнулась до них, заглянула в їхні очі
і побачила, як між ними пробігла іскра...
Любов відійшла і каже:
- Тепер твоя черга.
Розлука відповіла:
- Ні, зараз я нічого не можу зробити - зараз їх серця наповнені любов'ю. Я
прийду до них пізніше.
Минув час. Розлука заглянула в будинок і побачила молоду матір з
немовлям, батька. Розлука сподівалася, що любов вже пройшла і тому з
надією переступила поріг їхнього будинку. Але, заглянувши в їхні очі, вона
побачила Подяку.
Розлука повернулась і сказала:
- Я прийду до них пізніше.
Минув час, Розлука знову з'явилася до них - у будинку шуміли діти, з
роботи прийшов втомлений чоловік, мати заспокоювала дітей. Розлука
сподівалася, що вже тепер-то вона точно зможе їх розлучити - адже за
цей час і Любов і Подяка вже давно повинні були вивітритися з їх
сердець. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Повагу і Розуміння.
- Я загляну пізніше, - сказала Розлука.
Минув час. Знову прийшла в їхній дім Розлука. Дивиться вона - діти вже
дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на
кухні. Глянула в їхні очі і розчаровано зітхнула: вона побачила в них
Довіру.
- Я прийду пізніше, - сказала Розлука і вийшла.
Минув ще час. Заглядає знову Розлука в будинок, дивиться, а там бігають
онуки, біля каміна сидить, похнюпившись, старенька жінка.
Розлука дивиться і думає про себе:
- Ну от, схоже, мій час настав. Хотіла вона було зазирнути старенькій в
очі, але та встала і вийшла з дому. Розлука пішла за нею. Незабаром
прийшла старенька на цвинтар і сіла біля могили. Це була могила її
чоловіка.
- Схоже, я запізнилася, - подумала Розлука, - час зробив за мене мою
роботу.
І Розлука заглянула в заплакані очі старенької. А в них вона побачила
Пам'ять - Пам'ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру ...

Від щирого серця бажаю і вам, щоб у вашім серці жила Пам'ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру ...