Тато-рятівник
Гойдалка під кленом / The Swing under the Maple Tree, Галина Ткачук, Оксана Була
В одній зі спільних книжок Ґру Дале та Свейна Ніхюса – у виданій 2003 року книжці-картинці «Сердитий чоловік» – тато нагадує чорну хмару, що поступово затьмарює собою та своєю злістю і люттю увесь простір. Він тероризує дружину та сина, робить світ навколо себе страшним, незатишним і похмурим. Але зараз не про нього, а про татка з книжки-картинки Галини Ткачук та Оксани Були «Гойдалка під кленом», який є повною протилежність сердитому татусеві з норвезької книжки. Ба більше, в історії про ненавмисний квітковий злочин, через який так переймається його донька, він стає справжнім рятівним промінчиком світла (тож не дивуйтеся, що, коли ми вперше бачимо цього героя, на нього падає світло) – розраджує Ніну, допомагає їй знайти рішення та виправити ситуацію.
________________________________________
Поетичний татусь-бородач
Чи скучила за мною твоя борода?, К. Т. Хао, Пауло Доменіконі
Проілюстрована італійським художником Паоло Доменіконі книжка «Чи скучила за мною твоя борода?» дещо вирізняється на тлі дитліту, до якого звикла більшість українських читачів. Але зовсім не через вишукані й атмосферні ілюстрації, і навіть не через оригінальну тему стосунків між батьком та дочкою, а через напрочуд ліричний, образний і спокійний текст одного з найвідоміших дитячих авторів Тайвані, К.Т. Хао (Hao Kuang-Tsai).
Моє вушко скучає за татковим ротиком, бо я люблю слухати тебе.
Моє вушко найбільше полюбляє слухати таткові казки!
Якщо говорити про сюжет, то «Чи скучила за мною твоя борода?» — це ніжна, сповнена любові та легкого смутку, телефонна розмова доньки із татом. Про що? Та ж про те, як вони одне за одним скучили. І байдуже, що їх розділяє простір, байдуже, що минають роки, байдуже, бо справжня батьківська любов не минає і не зникає, незважаючи ні на що. І хоча в українському перекладі текст Хао неримований, поетизм вербального та візуального наративів не вловити просто неможливо.
________________________________________
Ідеальний цап
Історія про вовка, Веронік Каплейн, Грегуар Мабіре
Якщо сучасні татусі не читають своїм дітям книжок уголос, то лише тому, що їхні тати, дідусі та прадідусі також забули виконати цю надважливу роль у житті своїх синів і дочок. На щастя, нестачу гарних прикладів для наслідування у реальному житті чудово компенсують герої світів вигаданих. Наприклад, татко з французької книжки-картинки Веронік Каплейн і Грегуара Мабіре «Історія про вовка» — казкового оповідання, головний герой якого, ніде правди діти, є звичайнісіньким цапом. Але ж яким сучасним татусем виявляється цей цап! Він і за козенятами сам доглядає (так-так, матуся-коза, до якої усі так звикли завдяки казці «Вовк і семеро козенят», тут зовсім не фігурує), і шоколадні торти готує, і білизну пере, і, звісно ж, читає своїм козенятам уголос казки. «Йому тільки треба було вивісити білизну, поставити торт у духовку… і він зможе взятися за книгу!». За яку? Певно, що за історію про Великого Лихого і Голодного Вовка, адже його сину та доньці (у козиному світі, здається, часи багатодітних родин також минули) дуже подобаються страшні книжки. От тільки від слухання та читання таких історій інколи стає справді страшно як дітям, так і татусеві, бо ж у казковому світі вовк може становити цілком реальну загрозу. Але не поспішайте хвилюватися, бо ж маленьким читачам і слухачам книжки Веронік Каплейн і Грегуара Мабіре боятися нічого. Принаймні, не вовків, а згорілий пиріг і мокра від дощу білизна — проблеми, з якими татусь-цап зможе швидко впоратися.
________________________________________
Веронік Каплейн, Грегуар Мабіре Історія про вовка / текст Веронік Каплейн, ілюстрації Грегуара Мабіре / переклад з франц. Н. Подзолкова. – Харків: Ранок, 2017.
Звичайний тато
Коли тато показав мені Всесвіт, Ульф Старк, Ева Ерікссон
Гаразд, не можу втриматися від того, щоби не згадати у цій добірці досі не видану в Україні шведську книжку-картинку «Коли тато показав мені Всесвіт» — проникливу й філософську історію про безмежність світу довкола й усередині нас, про красу звичайних речей, про зв’язок між поколіннями та розуміння. Історію, яку написав той самий Ульф Старк, а проілюструвала талановита художниця Ева Ерікссон.
Головний герой та оповідач цієї історії знайомить читачів зі своїм абсолютно звичайним татом. Тато працює дантистом і одного дня після роботи вирішує розповісти та показати сину, що таке Всесвіт. Разом вони вирушають на прогулянку. Тато, образ якого є дуже реалістичним і живим, прагне, щоби син побачив світ саме так, як бачить його сам. Звісно, що йому це не зовсім вдається. Проте ні він, ні син від того не засмучується.
________________________________________
Милий татко-джедай
«Дарт Вейдер і син», «Дарт Вейдер і його Маленька Принцеса», «Добраніч Дарте Вейдере», Джеффрі Браун
Дотепні та лаконічні комікси Джеффрі Брауна – чудовий доказ того, що ніщо не може завадити будь-якому чоловіку бути добрим люблячим татом як для хлопчика, так і для дівчинки. Кожна сторінка цих книжок показує різні миті альтернативної історії «Зоряних війн», у якій Лея та Люк проводять своє дитинство разом із рідним батьком. І навіть не з Енакіном Скайвокером, а з Дартом Вейдером – Темним Лордом, найлютішим злодієм в усій Галактиці, від одного імені якого тремтять і впадають в паніку… Який, як переконує Браун, є просто надзвичайно милим татусем. Або ж міг би бути у якомусь із паралельних Усесвітів, у якому лихим планам Палпатіна щодо загарбання Галактики так і не судилося здійснітися.
Самі комікси не мають лінійних сюжетів, а є такими собі «замальовками» буденного життя Дарта-татуся. Ось Дарт ніяковіє перед знайомими через витівки Люка, ось позує для картини маленької Леї, ось намагається вкласти обох до ліжка, читаючи їм казку на добраніч, а тут шаленіє та скажені, бо його любі маленькі близнюки — примхливі та буремні підлітки.
Гойдалка під кленом / The Swing under the Maple Tree, Галина Ткачук, Оксана Була
В одній зі спільних книжок Ґру Дале та Свейна Ніхюса – у виданій 2003 року книжці-картинці «Сердитий чоловік» – тато нагадує чорну хмару, що поступово затьмарює собою та своєю злістю і люттю увесь простір. Він тероризує дружину та сина, робить світ навколо себе страшним, незатишним і похмурим. Але зараз не про нього, а про татка з книжки-картинки Галини Ткачук та Оксани Були «Гойдалка під кленом», який є повною протилежність сердитому татусеві з норвезької книжки. Ба більше, в історії про ненавмисний квітковий злочин, через який так переймається його донька, він стає справжнім рятівним промінчиком світла (тож не дивуйтеся, що, коли ми вперше бачимо цього героя, на нього падає світло) – розраджує Ніну, допомагає їй знайти рішення та виправити ситуацію.
________________________________________
Поетичний татусь-бородач
Чи скучила за мною твоя борода?, К. Т. Хао, Пауло Доменіконі
Проілюстрована італійським художником Паоло Доменіконі книжка «Чи скучила за мною твоя борода?» дещо вирізняється на тлі дитліту, до якого звикла більшість українських читачів. Але зовсім не через вишукані й атмосферні ілюстрації, і навіть не через оригінальну тему стосунків між батьком та дочкою, а через напрочуд ліричний, образний і спокійний текст одного з найвідоміших дитячих авторів Тайвані, К.Т. Хао (Hao Kuang-Tsai).
Моє вушко скучає за татковим ротиком, бо я люблю слухати тебе.
Моє вушко найбільше полюбляє слухати таткові казки!
Якщо говорити про сюжет, то «Чи скучила за мною твоя борода?» — це ніжна, сповнена любові та легкого смутку, телефонна розмова доньки із татом. Про що? Та ж про те, як вони одне за одним скучили. І байдуже, що їх розділяє простір, байдуже, що минають роки, байдуже, бо справжня батьківська любов не минає і не зникає, незважаючи ні на що. І хоча в українському перекладі текст Хао неримований, поетизм вербального та візуального наративів не вловити просто неможливо.
________________________________________
Ідеальний цап
Історія про вовка, Веронік Каплейн, Грегуар Мабіре
Якщо сучасні татусі не читають своїм дітям книжок уголос, то лише тому, що їхні тати, дідусі та прадідусі також забули виконати цю надважливу роль у житті своїх синів і дочок. На щастя, нестачу гарних прикладів для наслідування у реальному житті чудово компенсують герої світів вигаданих. Наприклад, татко з французької книжки-картинки Веронік Каплейн і Грегуара Мабіре «Історія про вовка» — казкового оповідання, головний герой якого, ніде правди діти, є звичайнісіньким цапом. Але ж яким сучасним татусем виявляється цей цап! Він і за козенятами сам доглядає (так-так, матуся-коза, до якої усі так звикли завдяки казці «Вовк і семеро козенят», тут зовсім не фігурує), і шоколадні торти готує, і білизну пере, і, звісно ж, читає своїм козенятам уголос казки. «Йому тільки треба було вивісити білизну, поставити торт у духовку… і він зможе взятися за книгу!». За яку? Певно, що за історію про Великого Лихого і Голодного Вовка, адже його сину та доньці (у козиному світі, здається, часи багатодітних родин також минули) дуже подобаються страшні книжки. От тільки від слухання та читання таких історій інколи стає справді страшно як дітям, так і татусеві, бо ж у казковому світі вовк може становити цілком реальну загрозу. Але не поспішайте хвилюватися, бо ж маленьким читачам і слухачам книжки Веронік Каплейн і Грегуара Мабіре боятися нічого. Принаймні, не вовків, а згорілий пиріг і мокра від дощу білизна — проблеми, з якими татусь-цап зможе швидко впоратися.
________________________________________
Веронік Каплейн, Грегуар Мабіре Історія про вовка / текст Веронік Каплейн, ілюстрації Грегуара Мабіре / переклад з франц. Н. Подзолкова. – Харків: Ранок, 2017.
Звичайний тато
Коли тато показав мені Всесвіт, Ульф Старк, Ева Ерікссон
Гаразд, не можу втриматися від того, щоби не згадати у цій добірці досі не видану в Україні шведську книжку-картинку «Коли тато показав мені Всесвіт» — проникливу й філософську історію про безмежність світу довкола й усередині нас, про красу звичайних речей, про зв’язок між поколіннями та розуміння. Історію, яку написав той самий Ульф Старк, а проілюструвала талановита художниця Ева Ерікссон.
Головний герой та оповідач цієї історії знайомить читачів зі своїм абсолютно звичайним татом. Тато працює дантистом і одного дня після роботи вирішує розповісти та показати сину, що таке Всесвіт. Разом вони вирушають на прогулянку. Тато, образ якого є дуже реалістичним і живим, прагне, щоби син побачив світ саме так, як бачить його сам. Звісно, що йому це не зовсім вдається. Проте ні він, ні син від того не засмучується.
________________________________________
Милий татко-джедай
«Дарт Вейдер і син», «Дарт Вейдер і його Маленька Принцеса», «Добраніч Дарте Вейдере», Джеффрі Браун
Дотепні та лаконічні комікси Джеффрі Брауна – чудовий доказ того, що ніщо не може завадити будь-якому чоловіку бути добрим люблячим татом як для хлопчика, так і для дівчинки. Кожна сторінка цих книжок показує різні миті альтернативної історії «Зоряних війн», у якій Лея та Люк проводять своє дитинство разом із рідним батьком. І навіть не з Енакіном Скайвокером, а з Дартом Вейдером – Темним Лордом, найлютішим злодієм в усій Галактиці, від одного імені якого тремтять і впадають в паніку… Який, як переконує Браун, є просто надзвичайно милим татусем. Або ж міг би бути у якомусь із паралельних Усесвітів, у якому лихим планам Палпатіна щодо загарбання Галактики так і не судилося здійснітися.
Самі комікси не мають лінійних сюжетів, а є такими собі «замальовками» буденного життя Дарта-татуся. Ось Дарт ніяковіє перед знайомими через витівки Люка, ось позує для картини маленької Леї, ось намагається вкласти обох до ліжка, читаючи їм казку на добраніч, а тут шаленіє та скажені, бо його любі маленькі близнюки — примхливі та буремні підлітки.
Як і попередню книжки про татуся, комікси Джеффрі Брауна не видані в Україні. Та, хочеться вірити, що найближчим часом цю прикру помилку буде виправлено.
Немає коментарів:
Дописати коментар