середа, 17 червня 2020 р.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка" Бібліотекарі підготували віртуально - довідкову розповідь «Невідомий Віктор Некрасов»

  




Бібліотекарі підготували віртуально - довідкову розповідь «Невідомий Віктор Некрасов»
Народився в сім'ї лікаря. Навчався на архітектурному відділенні Київського інженерно-будівельного інституту й одночасно в театральній студії при театрі російської драми, яку закінчив 1937.
Працював актором і театральним художником у театрах Києва, Владивостока, Кірова та Ростова-на-Дону.
З початком радянсько-німецької війни відмовився від «броні», пішов на фронт. Пройшов шлях від Ростова до Сталінграда. Був інженером саперних військ, командував батальйоном. Двічі серйозно поранений. Після Сталінградської битви вступив у ВКП(б), перші сумніви щодо якої у нього з'явилися вже 1946 року після відомої постанови про журнали «Звезда» і «Ленинград».
У символах і світлофорах новітньої історії України на її шляху до незалежності фігура Віктора Платоновича Некрасова посідає особливе місце. Київський дилетант у прозі, недавній сапер-фронтовик, він за свою сталінградську сповідь був 1947 року несподівано удостоєний Сталінської премії. Майже одразу ж був прийнятий до Спілки письменників, книга тріумфально перевидавалася, і життєві маршрути нового баталіста, а його почали навіть порівнювати з радянським Ремарком, могли б на довгі роки скластися абсолютно благополучно і благопристойно. Але лауреат, всупереч загальній нормі, чомусь не вкладався у трафарет підцензурної словесності. Хоча вища винагорода Москви відкривала перед ним упродовж певних, не дуже довгих термінів простір публікації. Услід за солдатською сагою вийшли й інші талановиті речі, знову ж таки з відтінком вільнодумства. Сигнал нищівній критиці, після об’єктивного опису В. Некрасовим своєї подорожі за океан, відкрив наклеп «Турист з тростиною», надрукований без підпису у «Вістях» 1963 року. Замовлення виконав обдарований журналіст-міжнародник. Це був перший сигнал розгрому. Надалі пригадали Віктору Платоновичу і участь у мітингу до 25-річчя трагедії Бабиного Яру, і зустрічі з Андрієм Сахаровим, і підтримку поборників демократизації України Івана Дзюби, Івана Світличного, Леоніда Плюща. Бійця, прийнятого в партію в розпал битв на Волзі, зі «святих лав», за вказівкою зверху, виключили. Мало того що він підтримував «сіонізм», бунтівний письменник ще «грав на руку «українським буржуазним націоналістам». Героя і страстотерпця 1974 року було насильницьки виштовхнуто в еміграцію, потім за безсторонню думку про навкололітературний опус Л.І. Брежнєва «Мала земля» позбавлений, спеціальним Указом, радянського громадянства. На чужині Віктор Некрасов провів більше десяти років, помер у Парижі на початку горбачовської відлиги на Батьківщині, коли його ім’я після довгих замовчувань за день до відходу знову прозвучало вдома. За кордоном перо його не вичерпалося і не випало, писав Некрасов багато, як завжди живо й цікаво, виступав на радіо. Частина цих сторінок після реанімації імені прийшла на Батьківщину, але більшість нарисів, дописів, есе сталінградського літописця, який змальовував і колишні болі й інший світ, при непорушності колишніх ідеалів, перебуває, як кажуть, у розпилі. Та й написане і частково опубліковане на Батьківщині належить нині до раритетів. Тим часом життя і доля лицаря правди і справедливості в панорамі його творчих набутків і відторгнень — неповторне явище XX століття.
Твори:
• Повість «В окопах Сталінграда».
• «У рідному місті»
• «Перше знайомство»
• Спогади.
• Нариси.

Немає коментарів:

Дописати коментар