Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє літературний портрет "Анатоль Франс". (1844-1924)
Під літературним псевдонімом Анатоль Франс творив французький письменник Анатоль Франсуа Тібо.
Народився Анатоль 16 квітня 1844року у французькій столиці. Його батьком був продавець книг, букинист, і в їхньому будинку часто бували люди, широко відомі в літературному середовищі. Оскільки навчання в єзуїтському коледжі не викликало у Анатоля ні найменшого ентузіазму, випускні іспити здавав неодноразово і коледж був закінчений лише в 1866 році. Анатоль влаштувується працювати до видавництва А. Лемерра бібліографом. В цей же період його біографії відбулося зближення з літературною школою «Парнас», тоді ж з’явилися перші твори – поетична збірка «Золоті поеми» (1873), драматична поема «Коринфське весілля» (1876). Вони продемонстрували, що Франс – не позбавлений таланту поет, однак йому не вистачає оригінальності.
У роки франко-пруської війни, прослуживши якийсь час у військах. У 1875 році він стає співробітником паризької газети «Час». Тут, заявивши про себе як здібний репортер і журналіст, він успішно виконав замовлення на написання критичних статей про сучасних письменників. У 1876 році Франс стає провідним літературним критиком редакції і отримує особисту рубрику «Літературне життя». У тому ж році йому пропонують посаду заступника директора бібліотеки французького Сенату, де він пропрацював 14 років.
Популярність Анатолю Франсу принесли опубліковані в 1879 році повісті «Іокаста» і «Худий кіт», і особливо – сатиричний роман «Злочин Сильвестра Боннара» (1881Твір був удостоєний премії Французької академії. Згодом вийшли романи «Таїс», «Харчевня королеви Гусячі лапи», «Судження пана Жерома Куаньяра», «Червона лінія», збірник статей про класиків національної літератури, збірки новел і афоризмів, в яких з величезною ерудицією і тонким психологічним чуттям відтворений дух різних історичних епох. Публікація цих творів зміцнила його репутацію талановитого художника слова і публіциста. У 1896 році Франс був обраний до Французької академії. Під впливом Марселя Пруста Франс першим підписав знаменитий лист-маніфест Еміля Золя «Я звинувачую». У ці роки почалася публікація остросатиричної «Сучасній історії», яка тривала до 1901 року. Це – історична хроніка з філософським висвітленням подій. Як історик сучасності, Франс виявляє проникливість і неупередженість ученого дослідника поряд з тонкою іронією скептика, який знає ціну людських почуттів і починань. Інтенсивно займаючись літературою, Анатоль Франс не переставав цікавитися громадським життям. На початку 1900-х рр. відбулося його зближення з соціалістами. У 1904-1905 рр. друкується роман «На білому камені» соціально-філософського змісту, в 1904 році виходить книга «Церква і республіка». Величезне враження на письменника справила російська революція 1905-1907 рр., що негайно позначилося і на його творчості, в якій зазначається акцент на публіцистиці. У лютому 1905 року Франс створює і очолює «Товариство друзів російського народу і приєднаних до неї народів».
У цей період біографії виходить роман «Острів пінгвінів» (1908) – пародія на французьку історію. Роман зустріли з великим ентузіазмом. Роман «Боги жадають» (1912) присвячений французькій революції. Роман «Повстання ангелів» (1914). Згодом, в 1922 році, його твори були включені в католицький «Індекс заборонених книг». Побачили світ збірка новел «Сім дружин Синьої бороди», книга «На славному шляху» (1915), перейнята патріотичним духом, що було пов’язано з початком Першої світової війни. Однак уже через рік Франс перетворився у противника мілітаризму і пацифіста. Після цієї книги Франс цілком звертається до автобіографічної теми і пише нариси про дитинство і отроцтво, які згодом увійшли в романи «Маленький П’єр» 1918) і «Життя в цвіту» (1922). Твори Франса «Таїс» і «Жонглер Богоматері» послужили джерелом лібрето опер композитора Жюля Массне.
За заслуги в області літератури в 1921 році йому присуджують Нобелівську премію з літератури.
Помер Анатоль Франс в 1924 році, 12 жовтня, неподалік від Тура, в Сен-Сір-сюр-Луар. Анатоль Франс – найгостріший з французьких критиків сучасної дійсності, що розкриває слабкості і моральні падіння людської натури, недосконалість і потворність суспільного життя, звичаїв, відносин між людьми без будь-якої сентиментальності.
Пропонуємо вам деякі афоризми Анатоля Франса:
«Немає нічого могутніше слова»
«Немає магії сильніше, ніж магія слів»
«Якби дива існували, вони б перестали бути дивами: диво тільки тому диво, що воно не відбувається насправді»
«Без справжньої любові до людства немає справжньої любові до батьківщини»
«Війна - злочин, що не виправдовується перемогою» · «Кращі з книг - ті, що дають найбільшу їжу для роздумів, і при цьому за найрізноманітнішими темами».
Немає коментарів:
Дописати коментар