#ЛІТЕРАТУРНИЙ #ПОРТРЕТ

 

ЧЕРКАСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА МІСЬКА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ ПРЕДСТАВЛЯЄ РУБРИКУ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ

"Володимир Яворівський".

Володимир Яворівський - відомий письменник та громадський діяч, політик.

Народився 11 жовтня 1942 року в поліському селі Теклівці на Вінниччині в сім'ї колгоспника.

Закінчивши 1964 року філологічний факультет Одеського університету, працював у редакціях газет, на радіо, кіносценаристом, завідувачем відділу прози й заступником редактора журналу "Вітчизна". З весни 1989 полишив літературу і, за власним зізнанням, "весь пішов у політику", ставши депутатом Верховної Ради України.

Першою книжкою В. Яворівського стала повість у новелах "А яблука падають" (1968).

Здавалося б, уже в перших двох книжках, а особливо в повісті "З висоти вересня" автор знайшов себе, свій стиль, та несподівано зрадив собі і... поплатився за це. На початку 70-х у колишньому глухому, але живописному закутку Полісся — Чорнобилі розгорнулося будівництво "мирної" атомної електростанції. Спокусившися "надсучасною" проблемою, молодий письменник їде на будову, занурюється в "біографію" атома та його творців і пише роман-хроніку "Ланцюгова реакція" (1978).

Наступним твором, який приніс порівняний успіх письменникові, був роман "Автопортрет з уяви" (1981). В центрі його — доля надзвичайно обдарованої української жінки, народної художниці Катерини Білокур, чий унікальний талант високо оцінив Пабло Пікассо.

В. Яворівський обрав хоч і давній, проте, здається, найдоцільніший у даному разі шлях — оповідь від першої особи. Хоча неподоланих труднощів у зображенні такої неординарної особистості виявилось чимало.

Своєрідним продовженням твору "Оглянься з осені" став роман на попередньому буденному й прозаїчному сільському тлі "А тепер — іди..." (1983) — "химерний роман", як зазначено в журнальному варіанті, і, за словами автора, — твір, з "моментом дива, зміщеннями площини, умовністю".

На його рахунку кілька збірок оповідань та нарисів, повісті та романи. Останні його романи, які вийшли в 2019 та 2020 роках, були присвячені гетьману Івану Мазепі та княгині Ользі.

У 1984 році отримав Шевченківську премію за повість "Вічні Кортеліси".

Окрім літературної діяльності, Володимир Яворівський вів активне політичне життя з 1980-х років.

Він був одним з засновників Народного руху України та боровся за проголошення незалежності України.

Обирався в Верховну Раду протягом шести скликань.

Очолював Національну спілку письменників України з 2001 по 2011 рік.

Лауреат державної премії імені Тараса Шевченка за повість «Вічні Кортеліси».

Володимир Яворівський помер 16 квітня 2021 на 79-тому році життя.