#ПІЗНАВАЛЬНИЙ #КАЛЕЙДОСКОП #ВСЕЗНАЙКА

   

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка».
Мумі-люди Туве Янсон

Янсон створила цілий мумі-світ у своїх повістях: «Комета прилітає», «Капелюх чарівника», «Мемуари Тата Мумі-троля», «Небезпечне літо», «Невидиме дитятко», «Тато і море» та ін. Перша книжка із серії про мумі-тролів вийшла друком у 1945 році і це була повість «Маленькі тролі і велика повінь». Янсон написала і проілюструвала цю історію Янсон у 1939 році. А от остання казка «Кінець листопада» датується 1970 роком. Літературному світу мумі-тролів Янсон присвятила тридцять один рік свого життя.

Зараз усі історії про мумі-тролів перекладені на 40 мов й видаються по всьому світу разом з ілюстраціями Туве.

Звідки ж взявся цей кумедний персонаж, який на все життя полюбили дорослі й діти в усьому світі? Дехто з янсонознавців вважає, що на вибір героїв Туве Янсон вплинув національний характер казок і легенд з тролями та древніми духами, а також дитячий літературний інтерес до міфічних істот. У своїх історіях Янсон предками мумі-тролів визнає тролів та їх найближчих родичів домовиків.

Інша історія появи на світ Мумі-троля, про яку розповіла сама Янсон, відправляє нас на фінські острови, де любила відпочивати її родина.

У будинку, який вона орендувала, туалет знаходився на вулиці. Ззовні він був оббитий картоном. На цьому картоні Туве та її брат Пер Улов любили малювати й писати різні речі, причому з філософським підтекстом. Одного разу брат навів якусь цитату Канта (в іншій версії згадується Шопенгауер). Туве було важко відповісти аргументовано, й тоді вона намалювала якусь небували істоту, яку тільки вона могла вигадати. Так з’явився Мумі-троль.

Пізніше у своїх творах Туве придумала для нього Мумі-маму, Мумі-тата, найкращого друга і любителя подорожей Нюхмумрика, подругу Хроплю. А також предка мумі-тролів, іронічну й трішки єхидну Крихітку Мю, страшну та холодну Мару, та багато інших персонажів з не менш інтригуючими іменами: Вітрогонка, Чепуруля, Чмих, Чупсля і Трясля та інших казкових героїв.

Характерно те, що опис подій в усіх історіях Туве Янсон подавала в теперішньому часі. А не в минулому, як це є у більшості казок (жили-були…) чи майбутньому. Тому читач, наче перебуває в тому ж світі, що й казкові герої, відчуває себе його частиною.

У казках про мумі-тролів дуже багато самої Туве Янсон, певних періодів її життя, а також життя родини, друзів.

Туве Янсон була дуже близька зі своєю мамою, художницею Сігне, якій допомагала малювати, а потім часто розповідала про неї в інтерв’ю. Племінниця письменниці Софія Янсон, вважає, що прототипом мами й тата Мумі-тролів, стали батьки Туве.

Коли читаєш «Мумі-тролів», є відчуття, що автор описує життя людей. Причому, дорослих.

Геніальність Туве Янсон полягає в тому, що пишучи, як вона говорила, для себе, вона мимоволі писала й для інших: читач у цих героях запізнає себе. Цікаво, що у «Країні Мумі-тролів» немає жодного негативного персонажу. «Мумі-тролі – це ідеальна община людей, які є внутрішньо вільними.

Окремо хочеться спинитися на останніх повістях «Країни Мумі-тролів»: «Тато і море», «Невидиме дитятко» і «Наприкінці листопада». Коли читаєш ці повісті, виникає відчуття, що мумі-трологія завершується, з’являється смуток, може навіть внутрішнє невдоволення. Янсон відправляє своїх героїв на безлюдний острів, де стоїть маяк та мешкає неговіркий наглядач, який видає себе за рибалку. Життя на острові непросте і навіть ідеальна Мумі-мама стикається з труднощами, сумує за своїм домом та садком. Через це вона малює на стінах квіти і дерева, які росли біля її будинку. Вірна своїй традиції довго не засмучувати читача, Янсон все ж таки повертає своїх героїв додому. І як ви думаєте коли? Восени, в листопаді, щоб взимку вони, набивши свої животики глицею, поринули в зимовий сон.

«Невидиме дитятко» – твір, який також вартий уваги. Він – недитячий, з педагогічним підтекстом. В образі Невидимого дитяти автор дуже тактовно підіймає проблему «інших» дітей: настільки непотрібних нікому, в тому числі батькам, що вони згодом стають невидимі. І лише любов та опіка робить їх знову видимими.

Так хто ж вони такі ці мумі-тролі? З яких глибин людської фантазії вони вийшли? Чи можемо ми дізнатися дещо більше про них? Можна довго розгадувати цю загадку письменницької творчості. Беззаперечним фактом залишається те, що Долина мумі-тролів – це добрий, щирий, чудовий і довершений світ. Тож не забувайте читати братикам і сестричкам, дітям, онукам і в першу чергу собі про цю казкову місцину з його диво-персонажами.

Приємного читання!