Марійка Підгірянка — це псевдонім української поетеси Марії Ленерт-Домбровської. А звали її так по-дитячому — Марійка, тому що вона писала вірші для дітей. І була не лише письменницею, а й вчителькою…
А псевдонім Підгірянка — на честь рідного краю Підгір’я, тобто Прикарпаття. Саме там 29 березня 1881 року у родині лісничого Омеляна Ленерта, яка проживала у селі Білі Ослави, народилася дівчинка Марійка… Вона зростала на Гуцульщині, оповитій казками та легендами, змалку вбирала у душу мамині казки та пісні, дідові бувальщини і легенди, коломийки та приказки, красу рідного краю. 
А ще Марійка дуже любила слухати пісні… На її батьківщині вони називаються співаночками. Згодом вона сама почала римувати — і співати. На жаль, дівчинка змогла закінчити лише двокласну школу у селі Уторопи, куди переїхала родина. Але Марійка часто гостювала у свого дідуся, священника Миколи Волошина, який мав багато книжок. І наполеглива гуцулка самотужки здобула освіту, склала екстерном іспити у жіночій вчительській семінарії і стала, як мріяла, вчителькою. У школі вона працювала понад сорок років… А це було нелегко, бо у ті часи Західна Україна потрапляла під владу різних урядів (Австро-Угорщини, Чехії, Польщі), які неприхильно ставилися до розвитку української культури. Марійка Підгірянка ніколи не вважала себе поетесою і не прагнула друкувати своїх творів. Вона писала віршики для дітей, щоб їм легше було вчитися: запам’ятовувати букви, математичні дії, пояснювати різноманітні явища природи. У своїх віршах М. Підгірянка вчила дітей любити і поважати старших, допомагати їм у всьму. А скільки ніжних і щирих слів про матусю. Крім любові до родини, до рідної оселі , поетеса вчила любити , шанувати і дорожити ще одною матір’ю – Україною.
А ще Марійка дуже любила слухати пісні… На її батьківщині вони називаються співаночками. Згодом вона сама почала римувати — і співати. На жаль, дівчинка змогла закінчити лише двокласну школу у селі Уторопи, куди переїхала родина. Але Марійка часто гостювала у свого дідуся, священника Миколи Волошина, який мав багато книжок. І наполеглива гуцулка самотужки здобула освіту, склала екстерном іспити у жіночій вчительській семінарії і стала, як мріяла, вчителькою. У школі вона працювала понад сорок років… А це було нелегко, бо у ті часи Західна Україна потрапляла під владу різних урядів (Австро-Угорщини, Чехії, Польщі), які неприхильно ставилися до розвитку української культури. Марійка Підгірянка ніколи не вважала себе поетесою і не прагнула друкувати своїх творів. Вона писала віршики для дітей, щоб їм легше було вчитися: запам’ятовувати букви, математичні дії, пояснювати різноманітні явища природи. У своїх віршах М. Підгірянка вчила дітей любити і поважати старших, допомагати їм у всьму. А скільки ніжних і щирих слів про матусю. Крім любові до родини, до рідної оселі , поетеса вчила любити , шанувати і дорожити ще одною матір’ю – Україною.
Немає коментарів:
Дописати коментар