Іноді письменникові, котрий перебуває в стані творчості серед художніх образів, створених його уявою, важко відразу повертатися у світ повсякденної дійсності. Йому властиве жити у вигаданій дійсності, у віртуальному світі, як зараз прийнято виражатися. Мабуть, не існує художників слова, які були б вільні від дивацтв поведінки і дивовижних вчинків. Кожен індивідуум може уславитися за дивака, якщо він дозволяє собі якісь слабкості і дивацтва, проте письменники надають своїм власним дивацтв особливе значення і можуть ображатися, якщо їх оточення без належної уваги, пошани і поваги відноситься до таких.
- Іван Нечуй – Левицький - прокидався та лягав спати у визначену годину. Трапезував тільки вдома і також у визначений час і ніколи ніде не пив навіть чаю, бо то було не в призначену годину, і могло вибити його із колії.
- Ольга Кобилянська - книга була для Ольги найголовнішим скарбом з того моменту, як вона навчилася читати. Вона настільки любила книги та читання, що у 18 років хотіла вийти заміж не за конкретного чоловіка, а за його бібліотеку.
- Оноре де Бальзак - перебуваючи в літературних працях, він випивав величезне число чашок кави. Він випивав на день до 15 чашок цього стимулюючого напою.
- Йоганн Гете працював тільки в герметично закритому приміщенні, без найменшого доступу свіжого повітря.
- Едгар Аллан По -все життя боявся темряви. Можливо, однією з причин виникнення цього страху стало те, що в дитинстві майбутній письменник навчався... на цвинтарі.
- Олександр Сергійович Пушкін- дуже любив постріляти в лазні. Кажуть, що в селі Михайлівське майже нічого справжнього з часів поета толком зберегти не вдалося, проте стіна, в яку Пушкін стріляв, на подив залишилася в цілості.
- Вікто́р-Марі Гюго - наказував слугам ховати увесь його одяг для того, щоб у письменника не було спокуси вийти на вулицю і відволіктися від написання чергового великого твору.
- Ерне́ст Міллер Хемінгуей - був страх публічних виступів. Крім того, він ніколи не вірив у похвалу, навіть у найщирішу від своїх читачів і шанувальників. Навіть друзям - не вірив, і все!
- Замолоду Олександрові Дюма закидали, що він страшенно забудькуватий. Іноді в сороковому розділі його роману з'являлася дійова особа, яка загинула в четвертому. Щоб уникнути подібних курйозів, письменник у зрілому віці робив з картону невеличкі манекени своїх персонажів. До манекена приклеювася ярлик, на якому вказувалось ім'я, вік, колір волосся і т. ін. Якщо хтось із героїв твору вмирав, письменник викидав відповідний манекен.
- Жан-Жак Руссо перед початком роботи стояв на сонці з непокритою головою, вважаючи, що гаряче проміння цього світила збуджує його філософську думку.
- Фрідріх Шіллер писав свої твори, тримаючи ноги в холодній воді, а Оноре де –
- Бальзак полюбляв писати, стоячи босоніж на кам'яній підлозі. Болеслав Прус, працюючи над своїми романами, збуджував свою фантазію, нюхаючи міцні парфу¬ми.
- Агата Крісті диктувала друкарці черговий де¬тектив, лежачи в теплій ванні й ласуючи яблуками.
- Анатоль Франс писав свої твори на старих листах, конвертах, запрошеннях, навіть візитках і квитанціях.
- Генрік Сенкевич деякі розділи своїх романів написав за столиком кондитерської в Закопане.
- Вольтер полюбляв працювати, сидячи в зручному й затишному кріслі, тримаючи папери на колінах.
- Франческо Петрарка записував вірші, навіть коли їхав верхи. Підвіконня, бильця сходів здавалися йому зручнішими за письмовий стіл.
- Іван Крилов захоплювався забавами з розряду «не для людей зі слабкими нервами». За спогадами сучасників, Крилов не пропускав жодної міської пожежі.
- Федір Достоєвський голосно читав вголос текст. Причому, часом робив це так грізно, що лакеї боялися заходити в кабінет письменника.
- Альбер Камю вважав за краще одружуватися на жінках з деякими психічними розладами – обидві його дружини були не від світу цього. Та й сам він був людиною з дивацтвами. Коли він забирав свою другу дружину з пологового будинку, то … забув своїх новонароджених близнюків…
Немає коментарів:
Дописати коментар