#Літературна_історія_України

Улюблений український «сміхотерапевт».

⠀

Павло Глазовий - український поет-гуморист і сатирик. Автор 13 книжок сатири та гумору й 8 книжок для дітей.

⠀

Свої перші вірші спробував написати в третьому класі. Перший вчитель познайомив його із творчістю Остапа Вишні під великим секретом, бо цей поет-гуморист відбував заслання.

⠀

Після восьмирічної школи закінчив педучилище. Мріяв бути учителем української мови. Вже друкувався в альманасі. Лише рік попрацював учителем молодших класів, а з початком Другої світової війни пішов добровольцем в армію.

⠀

Після війни написав книгу віршів про свій досвід солдата. Віддав до редакції журналу «Молодий автор», де йому відповіли, що «за такі вірші можна загриміти до Сибіру», бо вони були занадто правдиві та не героїзували війну.

⠀

Під час навчання в інституті надіслав журналу «Перець» кілька своїх гуморесок – без будь-якої надії на їх публікацію. Там вони потрапили до рук самого Остапа Вишні, а відповідно — і на сторінки журналу. Саме його Павло Глазовий вважав своїм літературним хрещеним батьком.

⠀

«Народ, який сміятись вміє

Ніхто не знищить, не розвіє», – казав Глазовий.

Книжки для дітейРедагувати

«Пушок і Дружок» (1957) в співавторстві з Федором Маківчуком

«Старі друзі» (1959), в співавторстві з Федором Маківчуком

«Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) — у співавторстві з Богданом Чалим

«Іванець-Бігунець» (1963)

«Як сторінка, то й картинка» (1964)

«Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965)

«Перченя» (1966)

«Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011)

«Про Пончика, Батончика та Білого Слоника. Славний воїн Печериця» (2013)