субота, 11 травня 2024 р.

#Літературна_історія_УКРАЇНИ

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє літературний портрет «Реформатор української прози».



Василь Стефаник (1871-1936) — український прозаїк, поет, громадський діяч та політик. Майстер психологічної новели.
Цікаві факти:
1. У школі потерпав від булінгу
З нього знущалися учні та вчителі через те, що він був із селянської сім'ї, байдуже, що заможної. Ось як описував Стефаник шкільні роки: «не одну сльозу... зрібним рукавом обтирав». Попри глум він успішно склав іспити та вступив до університету.
2. Міг стати лікарем
Стефаник навчався на медичному факультеті Ягеллонського Університету в Кракові. Але замість зосередженого студіювання книжок з медицини, він надав перевагу літературному та громадському життю Кракова.
3. Був послом до австрійського парламенту
У 1908 році селяни обирають Стефаника послом від радикальної партії до австрійського парламенту, де він понад 10 років захищав права селян. Стефаник жодного разу не виступав у парламенті - політики здавалися йому нікчемними пустословами. Але Стефаник любив виступати з промовами на народних вічах. Коли керівництво Радикальної партії заявили про прихильність до соціалістичної ідеології - залишає цю політичну силу. Письменник був делегатом ЗУНР на історичному підписанні Акта Злуки 22 січня 1919 року.
4. Писав лише новели
Стефаник був майстерним новелістом. Сім'я часто зранку зустрічала його сплячим на столі біля стосика з трьох-чотирьох аркушів нової новели.
5. Сам виховав трьох козаків
Ольга Гаморак - єдина дружина Василя Стефаника. Вони разом училися в Дрогобицькій гімназії, листувалися і знаходили одне в одному добрих приятелів. Вони одружилися 26 січня 1904 року у Львові. Шлюбними батьками на їхньому весіллі були Іван Франко і Северин Данилович. Весільний бенкет відбувся в готелі «Ванда». Шлюб тривав 10 років - Ольга померла від хвороби легень. Після смерті дружини сам виховував трьох синів, яким став за тата і за маму.
6. «Камінний хрест» — не новела
За жанровими ознаками цей твір є оповіданням, але подібно до інших творів письменника його часто називають новелою. Сам автор називав твір студією, тобто художнім дослідженням внутрішнього світу головного героя.
7. Його іменем названа регіональна премія
Найвища в Івано-Франківській області відзнака в галузі літератури, мистецтва, архітектури та журналістики, що присуджується місцевим авторам, названа іменем Стефаника.
8. Першим директором музею Стефаника був його син
У садибі письменника у 1941 році було відкрито літературно-меморіальний музей, директором якого став син — Кирило. Цікаво, що у Русині Снятинського району Івано-Франківської області музей розташований у двох будівлях: літературний музей та музей-садиба. Інший син Стефаника - Семен був депутатом Верховної Ради УРСР 7-го скликання, а пізніше і Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань. Третій син класика - Юрій Стефаник — теж став письменником, журналістом та літературним критиком. Він автор численних статей про життя та творчість батька, а ще — книжки «Моїм синам, моїм приятелям». Більшу частину життя прожив у Канаді.
9. Відмовився від радянської пенсії
У 1933 році письменник написав відмову від радянської пенсії – так протестував проти Голодомору та репресій. Стефаника підтримав митрополит Андрей Шептицький. Отримавши першу виплату, Стефаник пішов у банк і попросив видати гроші дрібними монетами. Письменник роздавав мідяки жебракам і просив помолитися за померлих від голоду українців.
Висловлювання відомих людей про творчість Василя Стефаника
- «Між слова Ваші там... тиснулись великі сльози, мов перли. Страшно сильно пишете Ви... Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша..., котру не можна забути... Плакала-м, тай вже» (О. Кобилянська).
- «Камінний хрест» — єдиний відгук Стефаникового серця на трагічні для українського на¬роду події... Але який?..» (Н. Горик).
- «...Він уміє найпростішими засобами справити якнайбільше враження» (Леся Українка).

Немає коментарів:

Дописати коментар