Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка" Вірші про українську мову. Людмила Савчук Як воду п'ю із чистої криниці, З-поміж людей вишукую слова. І наша рідна мова-чарівниця У віршах повнозвучних ожива. Цвіте, як квітка маку серед поля. Дзвенить, як пісня пташки чарівна. І хоч нелегка в Україні доля, Та вірю все ж відродиться вона. І буде людям Україна – мати, Не мачуха, якою нині є. І мову рідну будуть шанувати, Як найбагатіше надбання своє. Савчук Л. "Як воду п'ю із чистої криниці..." / Л. Савчук // Я - українка / Л. Савчук. - Тернопіль, 2015. - С. 10. * * * Сидір Воробкевич Рідна мова Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила?!. Воробкевич С. Рідна мова / С. Воробкевич // Наша мова – солов’їна / С. Воробкевич. – Київ, 1990. – С. 7. Микола Пироженко Рідна мова Чи в радості, а чи в журбі, Ти поклонишся знову й знову Тому, хто виплекав в тобі Оцю співучу рідну мову. Народ цю мову прикрашав, Беріг від роду і до роду. І в ній відбилася душа Мого великого народу. Пироженко М. Рідна мова / М. Пироженко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 14. Дмитро Павличко Рідна мова Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім’я твоє Просяє, наче зірка світанкова. З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа І вся твоя дорога, вся Вітчизна. У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова. Павличко Д. Рідна мова / Д. Павличко // Найкраще місце на землі / Д. Павличко. – Київ, 2007. – С. 11. * * * Володимир Олійник Слова Плекатимеш мову - цвістимуть слова, Мов білі черешні весною… Ростимуть слова, як у квітні трава, Зігріті любов’ю земною. Які ж вони чисті, як вічно звучать, Як птахами в’ються крилато, – Мов зорі незгасні небесних багать: Хліб. Совість. Вітчизна і Мати. Шануй їх у серці. Ніколи не смій Святе і високе топтати. Як жито-пшеницею слова добрі сій – Рясний урожай будеш мати! Олійник В. Слова / В. Олійник // Калинова сопілка / В. Олійник. – Хмельницький, 1995. – С. 4. * * * Володимир Самійленко Українська мова (Пам’яті Т. Г. Шевченка) Діамант дорогий на дорозі лежав, – Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей й топтали його, Але раз з тим шляхом хтось чудовий ішов, І в пилу на шляху діамант він знайшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець, І уставив його у коштовний вінець. Сталось диво тоді: камінець засіяв. І промінням ясним всіх людей здивував, І палючим огнем кольористо блищить. Так в пилу на шляху наша мова була, І мислива рука її з пилу взяла. Полюбила її, обробила її, Положила на ню усі сили свої, І в народний вінець, як в оправу ввела, І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. І на злість ворогам засіяла вона, Як алмаз дорогий, як а зоря ясна. І сіятиме вік, поки сонце стоїть, І лихим ворогам буде очі сліпить. Хай же ті вороги поніміють скоріш. Наша ж мова сія щогодини ясніш! Хай коштовним добром вона буде у нас, Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, Щоб поглянувши сам на творіння своє, Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!» Самійленко В. Українська мова / В. Самійленко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 32-33.