Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка" Бібліотекарі підготували віртуальну літературну розповідь Іваничук Роман Іванович - (27.05.1929-17.09.2016) – український письменник, громадський діяч, один з організаторів Товариства української мови імені Т.Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України, депутат Верховної Ради України І-го скликання (1990-1994), заслужений працівник культури України, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, Літературної премії імені А. Головка, премії імені І. Мазепи, Герой України. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ( з 2011 року). Народився в селі Трач Косівського району Івано-Франківської області. Вищу освіту здобув у Львівському університеті. Після закінчення у 1957 році поїхав працювати учителем української мови і літератури у селище Щирець Львівської області. Там продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР. У 1958 р. вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання. У 1961 році переїхав до Львова, від 1963 працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень» (від 1990 р. – «Дзвін»). У 1968 р. вийшов друком його роман «Мальви» на історичну тематику з часів Хмельниччини. Твір здобув широкий резонанс. За нього Іваничука жорстко критикувала компартійна влада, навіть хотіли звільнити з журналу. Тему наступного роману «Черлене вино» – про оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431-1432 роках в ході так званих «воєн Свидригайла» – підказав відомий літературознавець Григорій Нудьга. Роман вийшов друком у 1977 році. За ним з’явився роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979). У третьому «львівському романі» «Вода з каменю» (1982) йдеться про Львів початку ХІХ ст. і юність Маркіяна Шашкевича. Наступний роман «Четвертий вимір» (1984) про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака вважають вершинним твором автора. У червні 1988 року погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року був обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року. Нагороди та премії: звання Герой України з врученням ордена Держави (16 січня 2009); орден «За заслуги» II ст. (29 вересня 2006); орден «За заслуги» III ст. (8 грудня 1998); заслужений працівник культури України (3 грудня 1993); відзнака Президента України – ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011); державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1985); орден Трудового Червоного Прапора; лауреат літературної премії ім. А. Головка (1979); лауреат премії імені І. Мазепи (1999).