#Арт_терапевтичний_проєкт_для_дітей__Простір_впорядкованих_емоцій

Наша сила в єдності!

В рамках арт-терапевтичного проекту «Простір впорядкованих емоцій» Черкаська центральна міська бібліотека для дітей провела пізнавальну вікторину «Цікаві, дивні, незвичайні тварини».

Під час вікторини діти ознайомились з цікавими фактами про тварин, особливостями їхньої поведінки. Після заходу дітям було запропоновано ряд енциклопедій про загадковий дивовижний світ мешканців дикої природи. Читачі були жваві, активні, захід пройшов цікаво.

#БІБЛІОТЕКА #ТВОРЧІСТЬ #МАЙСТЕР #КЛАС

Бібліотекар Черкаської центральної міської бібліотеки для дітей завітала до учнів ЗОШ №4 на майстер-клас: " Різдвяний янгол."

Небесний посланець, що прийшов розповісти новину про народження Ісуса, сказав: “… Я несу вам радісну звістку…” І насправді, як можна охарактеризувати Різдво одним словом? Радість! Безсумнівно, Той, Хто народився, показав наскільки сильно любить всіх людей і подарував нам спасіння. Тож будемо радіти цьому, друзі! От в такому позитивному та натхненному стані приступаємо до нашого майстер-класу. Сьогодні – різдвяний янгол за шаблоном з паперу. Дуже атмосферна робота, яка стане прекрасним декором приміщень у якості підвіски, гірлянди або панно-аплікації.

#пишаємось_українцями

Рівно 146 років тому, 13 грудня, народився автор всесвітньо відомої мелодії «Щедрик» Микола Леонтович.

За своє коротке життя (1877-1921рр) створив більш як 150 творів хорової класики, активно відроджував українську усну творчість, аранжував пісні січових стрільців та підтримував українську державність.

За свої погляди був підступно вбитий чекістом (співробітником Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем (ЧК)) у батьківському домі на Поділлі.

Найцікавіші факти про музичний національний символ України:

«Щедрик» — це українська народна пісня, музику до якої написав Микола Леонтович.

У пісні сповіщається, що прилетіла ластівочка - це тому, що новий рік ще у дохристиянські часи святкували весною і саме ластівка приносила звістку про Новий рік.

Микола Леонтович працював майже 20 років над хоровою обробкою цієї пісні та перероблював її п’ять разів.

Вперше «Щедрик» виконав хор Київського університету 25 грудня 1916 року під диригуванням самого автора.

У 1919 році Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра ініціює закордонну подорож хору Олександра Кошиця в країни Європи аби продемонструвати світу, що Україна – не Росія, довести існування окремого українського народу зі своїми національними традиціями та знайти союзників в боротьбі за незалежність від росії.

Після гастролей хору Олександра Кошиця в країнах Європи у 1919 році та в США у 1922 році, «Щедрик» став відомим у всьому світі.

У 1936 році популярний американський композитор українського походження Петро Вільховський створив англійську версію «Щедрика» під назвою «Carol of the Bells» (колядка дзвонів).

Мелодія «Щедрика» звучала у багатьох відомих фільмах та серіалах: «Гаррі Поттер», «Сам удома», «Міцний горішок 2», «Сімейка Адамсів», «Південний парк», «Сімпсони» і багато інших.

«Щедрик» М. Леонтовича здійснив величезний вклад у розвиток української й світової культури, пам’ятаємо і #пишаємось_українцями

З Любов‘ю до Українського

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє літературне дежавю «Маловідомі факти про літераторів та їх твори».

1. У Чарльза Діккенса було дуже важке дитинство. Коли його тато потрапив у боргову в'язницю, маленького Чарлі відправили працювати на фабрику з виробництва вакси, де він з ранку до вечора наклеював ярлички на баночки. Можливо тому образи нещасних сиріток виходили у Діккенса такими переконливими.

2. Оскар Уайльд не сприймав всерйоз твори Діккенса і з будь-якого приводу насміхався над ними. Взагалі, сучасні Чарльзу Діккенсу критики без кінця натякали на те, що він ніколи не увійде до списку найкращих британських письменників.

3. У період залицянь за своєю майбутньою дружиною Наталією Пушкін багато розповідав своїм друзям про неї і при цьому зазвичай виголошував: «Я захоплений, я зачарований, Коротше - я огончарован!».

4. Гомер - письменник, що не писав. Гомер давно вважається найвидатнішим письменником усіх часів, хоча він не написав жодного рядка. Усі свої твори Гомер тримав у пам'яті з тої простої причини, що не вмів ні читати, ні писати.

5. Данте Аліг'єрі, підсумовуючи свої міркування щодо мети та умов письменницької праці, висловив таку думку: «Ніжачись на перині м'якій, слави собі аж ніяк не здобудеш». І тим самим проголосив свою прихильність до аскетизму, дисципліни творчості, повсяк-денної виснажливої праці. Кілька століть по ньому більшість його творчих нащадків дотримувались таких же поглядів.

6. Жюль Верн протягом двадцяти п'яти років написав п'ятдесят пригодницьких романів, герої яких долали відстані між континентами, відкривали нові землі, блукали, мандрували, плавали, в той час, як сам автор роками не виїздив із рідного міста й половину з тих двадцяти п'яти років провів у своєму кабінеті.

7. Коли до хворого Гейне прийшов знайомий письменник, поет почав перед ним виправдовуватись:

- Пробач, але в моїй голові зараз зовсім порожньо. Тільки що від мене пішов Н., ми з ним обмінювалися думками.

8. Ілля Ільф і Євген Петров були уродженцями Одеси, проте познайомилися тільки в Москві безпосередньо перед початком роботи над своїм першим романом. Згодом дует спрацювався настільки, що навіть дочка Ільфа Олександра, що займається популяризацією спадщини письменників, називала себе дочкою «Ільфа і Петрова»

9. Сучасників Бальзака дивувала надзвичайна його працездатність. Він продовжував "шліфувати" свої твори навіть після набору.

Якось Бальзак признався своєму колезі письменникові Віктору Гюго:

- Знаєте, мені потрібно було десять років, аби зрозуміти, що я не вмію писати.

- Тоді чому ж ви не обрали іншої професії? - запитав Гюго.

- На жаль, було пізно. На цей час я вже став відомим письменником.

10. Славнозвісний Ганс-Крістіан Андерсен був відомий тим, що ніколи не дбав про свій одяг. Його старий потертий плащ добре знав увесь Копенгаген. Одного разу якийсь чоловік зачепив Андерсена на вулиці й в'їдливо запитав:

- Оцей злиденний предмет на вашій голові називається капелюхом?

- Андерсен спокійно відповів:

- А оцей злиденний предмет під вашим капелюхом називається головою?

11. Дюма-батько влаштовував прийом. Серед запрошених були люди різних соціальних прошарків. Але саме поділу людей на ранги не терпів письменник. Ось чому біля гардеробу він наказав повісити табличку: "Просимо разом з одягом і головними уборами залишати тут свої звання і титули".

#ПРОФЕСІЙНІ #НАВЧАННЯ

 

Працівники Черкаської центральної міської бібліотеки для дітей 12  грудня

 взяли участь у міжнародній онлайн конференції: «БІБЛІОТЕЧНА МЕРЕЖА ЛАТВІЇ ТА ЇЇ КУЛЬТУРНА РОЛЬ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ.  ПРОЄКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ІСТОРІЇ УСПІХУ» , яка  відбулась  в рамках проєкту "Євроінтеграція в дії: досвід Латвії для відновлення та розвитку українських громад", який впроваджується латвійським офісом Асоціації малих міст України.

 Під час зустрічі  колеги з  Латвії розповіли про роль і значення  бібліотек  у суспільстві,  свій досвід реорганізації  бібліотечної  системи,  успішні  інноваційні проєкти.

Учасники  ознайомилися з  цікавою та корисною інформацію про важливий, креативний досвід роботи  бібліотек Латвії.

Щиро дякуємо колегам за  цікаву зустріч. Подальших  професійних  творчіх успіхів!

#Клуб_Творча_майстерня

Пропонує вашій увазі новорічні фантазії-онлайн.

Багато хто не здогадується, що із звичайних серветок можна зробити багато красивих виробів. Матеріал допоможе створити прикрасу до будь-якого свята без зайвих витрат.

На виконання виробу піде кілька хвилин і її можуть створити навіть діти молодшого віку. Малюкам сподобається робити аплікації з серветок, а дорослим вони допоможуть згадати дитинство і барвисто прикрасити кімнату.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє рубрику «Літературний портрет». Микола Вороний.

Цікаві факти :

Народився в 1871 році у родині ремісників.

Навчався у Харківському училищі та Ростовському. Останнього так і не зміг закінчити, тому що був виключений з нього за товаришування з народниками, читання та поширення літератури, забороненою владою.

Цілих три роки знаходився під наглядом поліції без права вступу до вищого навчального закладу.

Отримав філософські знання у Віденському та Львівському університетах.

Товаришував з І. Франком. Допомагав видавати йому газети «Громадський голос», «Радикал».

Микола Вороний за своє життя працював бібліотекарем, режисером українського театру, редактором газети «Життє і слово», коректором Наукового Товариства ім. Шевченка, неофіційним редактором газети «Зоря», актором.

Використовував безліч псевдонімів – Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М.В., К-ич М, М-У-ко.

Один із засновників Української Центральної ради.

Один із засновників і режисерів Національного театру.

Був одружений з донькою Миколи Вербицького Вірою Миколаївною Вербицькою.

Батько поета Марка Вороного.

Вперше почав друкуватися Микола Вороний у 1893 році з віршем «Не журись, дівчино». Перша видана збірка називається «Ліричні поезії» (1911 рік) та «В сяйві мрій» (1913 рік).

В 1920 році виїхав за кордон до Варшави, де знайомиться з письменниками – Ю. Тувімом та Л. Стаффом.

Повернувшись до Львова займається педагогічною діяльністю, викладаючи у місцевій консерваторії.

В 1934 році Вороного заарештовують як польського шпигуна та через чотири роки розстрілюють на Одещині.