Пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років 24.11.14 В найстрашнішому сні не приснилося б те, що довелося побачити й пережити 11-ти річній дівчинці Насті Лисовець: страшний голод 1932-1933років, смерть від нього батька й матері, сестрички та братика, важку працю за ложку борошна або пшона, ложку солі та десяти грамів олії на день. І вона після всього пережитого, стоячи на трибуні, з босими ногами, в старенькому сатиновому платті та хустці, тремтячим від холоду і цокоту зубів голосом, 7-го листопада на лінійці до Жовтневих свят, змушена була зачитати слова, написані на аркуші паперу директором школи, що у дітей радянської України щасливе дитинство, що це на Заході люди живуть в неволі та вмирають від голоду. Про все, пережите дівчинкою і закарбоване у вразливій дитячій душі, автобіографічна повість А.Лисовець «Скажи про щасливе життя…», яку бібліотекар Петій Т.В. презентувала учням 5-Б та 5-В класів зош №15 під час години- скорботи «Щасливе» дитинство: діти і голод». Бібліотекар розповів дітям про голод 1932-1933 років, наводячи цифри і факти з книги «Голодомор 1932-1933рр. – геноцид українського народу» і зачитуючи уривки з повісті А.Лисовець. Під час години скорботи пригадали також і дітей, які зараз живуть на тимчасово окупованих територіях Сходу України під обстрілами в голоді та холоді.