19 березня найвизначніша сучасна українська поетеса Ліна Костенко святкує свій 90-ий день народження. Щира й безкомпромісна Ліна Василівна, не дивлячись на свій вік, захоплює і дивує своїм вольовим характером. Власне, це імя не потребує ніяких рекомендацій, його знають навіть ті, хто ніколи не належав до числа шанувальників поезії. Адже ця жінка не просто поетеса, книги віршів якої перекладені багатьма мовами, здобули визнання в усьому світі, вона – явище, творчість її варта цілої літератури. З цієї нагоди згадаємо декілька цікавих фактів з її біографії, які ви могли не знати. У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею. Бажання було настільки сильним, що вона змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді маленька Ліна ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено. Вже дорослою Костенко стала педагогом і лише згодом відкрила талант до поезії. Ліна Костенко завжди писала, що хотіла, і говорила, що думала, ніколи не підлаштовуючись під обставини. Свою безкомпромісніть поетеса успадкувала від бабусі – саме вона вчила онуку любити свободу і бути чесною. Тому у той час, коли колеги-письменники боялися репресій і мовчали, Костенко відкрито критикувала владу. У радянські часи поетеса була активною учасницею дисидентського руху, за що її твори були забороненими для друку впродовж 14 років. Це був важкий удар для письменниці, і вона навіть оголосила голодування. Однак акція протесту не дала жодного результату, і Ліні довелося навчитися жити у творчій ізоляції. Саме в цей час вона написала свої найвідоміші твори Берестечко і Маруся Чурай. Близькі Ліни Костенко називають її залізною жінкою. Поетесу нагороджували багатьма почесними відзнаками, про які її колеги тільки мріють. Але сама письменниця відкрито заявляє, що цих нагород не потребує. Без жодних пояснень Ліна Василівна відмовилася від премії Золотий письменник України та звання Герой України. Маючи воістину Божий дар слова, Ліна Василівна є ще й лицарем честі, взірцем громадянської мужності. Таким поетом може пишатися будь-який народ світу, бо він є спадкоємцем кращих традицій не лише своєї нації, а й усього людства. Тож дослухаємось до порад письменниці: Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки.