Ще за життя його літературна спадщина була видана у 8-томнику творів. Народившись у Харкові, він прославляв у своїх творах Гуцульщину.
Отримав технічну освіту у Харківському технологічному інституті. Деякий час працював на залізниці.
Заснував декілька унікальних театральних труп, акторами в яких були неписьменні селяни. Трупи успішно гастролювали містами не лише України.
Хоткевич досконало грав на бандурі, написав підручник з гри на цьому інструменті. У хорі Микола Лисенка він виконував соло на бандурі й став відомим віртуозом.
Хоткевич був теоретиком народної музики в Україні. У 1902 році він брав участь у роботі ХІІ Археологічного з’їзду у Харкові й виголосив доповідь про традиції кобзарства в Україні. Для учасників з’їзду організував концерт, який став першим офіційним виступом ансамблю бандуристів в історії. Хоткевич заявив про себе, як одного з ініціаторів збереження мистецтва кобзарів за допомогою запису їхньої музики на фонограф.
Хоткевич стояв осторонь літературних дискусій 1920-х років, хоч був одним із найпопулярніших письменників України. Він використовував літературне псевдо «Гнат Галайда».
Популяризував народну музику, театр, викладав у Харківському музично-драматичному інституті, у Полтаві заснував та керував капелою бандуристів.
Виховав багатьох талановитих бандуристів, більшість яких були репресовані ще на початку 1930-х років. Декому вдалося виїхати за кордон.
Книги авторства Хоткевича, присвячені народним музичним інструментам, були заборонені.
Шалена критика в радянській пресі, заборона його музичних творів, звільнення з роботи – кинули Гната Хоткевича та його родину в злидні. 
У 1938 році його за фальшивими звинуваченнями за «участь у націоналістичній шпигунській організації» органами НКВД його було розстріляно. Нині проводиться Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича.
Немає коментарів:
Дописати коментар