понеділок, 25 травня 2020 р.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка" Бібліотекарі підготували віртуальну літературну розповідь про Михайла Стельмаха до Дня народження - 24 травня. Михайло Стельмах - український поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і сценарист. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами він підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві ХХ століття. Завдяки цьому митець відбив глибинні площини народного життя, визначальні ознаки української ментальності,змалював типові народні характери. У цьому світі йде гостра боротьба правди й кривди, утверджується добро й заперечується зло. Народився Михайло Панасович Стельмах 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського повіту на Вінниччині в бідняцькій сім'ї. Тут, серед мальовничої природи Прибужжя, в рідному селі минали його дитячі і юнацькі роки, Великий вплив на формування письменницького таланту у малого Михайлика мали мати,батько, дід Дем'ян, колишній кріпак, дядько Микола. Казково-поетичний світ дитинства сповнений всього незвичайного, романтичного, дивного. Про все це потім, через багато років, чудово розповість письменник у своїх автобіографічних поемах-повістях «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір». В роки війни М. Стельмах видав кілька збірок поезій: «За ясні зорі»(Уфа, 1942), «Провесінь» (Воронеж, 1942), обидві - за редакцією Максима Рильського, а в 1944 році в Москві виходить у перекладі на російську мову збірка «Украине вольной жить!». У цьому ж 1944 році в Уфі виходить перша збірка оповідань Михайла Стельмаха — «Березовий сік». Після війни поет-воїн працює науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР, де упорядковує і редагує збірники народної творчості, пише наукові статті, працює над власними творами. М. Стельмах досить плідно виступає в різних жанрах літератури — він пише вірші і романи, п'єси і кіносценарії, повісті і він пише вірші і романи, п'єси і кіносценарії, повісті і статті. Видає кілька збірок їх: «Шляхи світання» (1948), «Жито сили набирається» (1954), «Поезії» (1958), «Мак цвіте» (1968) та інші. Серед збірок віршів для дітей можна назвати такі, як-от: «У сестрички дві косички», «Весна-весняночка», «В їжаковім вітряку», «Колосок до колоска», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка» тощо. Крім згаданих вище прозових та поетичних творів, він написав також кілька п'єс — «Золота метелиця», «Зачарований вітряк», «Правда і Кривда», «Кум королю»; створив сценарій документального кінофільму «Живи, Україно!», брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами — «Над Черемошем», «Кров людська — не водиця», «Дмитро Горицвіт». Багато творів М. Стельмаха вийшло в перекладах на російську мову, а також на мови білоруську, болгарську, чеську, словацьку, польську, чеську, словацьку, польську, німецьку, .румунську, литовську та інші.







неділя, 24 травня 2020 р.

##український віночок#сімейний майстер - клас#позитив#сумуємо за бібліотекою#





Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка" Українці разом з усіма іншими слов’янськими народами 24 травня відзначають День слов’янської писемності й культури. Свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи. Для кожної людини її рідна мова є найбільшим та найціннішим скарбом. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. Українська мова є однією з найпоширеніших мов у Східній Європі, нею розмовляють жителі Канади, Польщі, Австралії, США та багатьох інших країн світу. Декілька цікавих фактів про нашу мову: • українська мова входить до трійки найкрасивіших мов у світі; • дослідники вважають українську мову однією з найстаріших мов Європи; • найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починаються з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов; • українська мова надзвичайно різноманітна та виразна. Наприклад, слово горизонт має аж 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид. Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45; • українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово "вороги" - "вороженьки"; • українська мова займає 26-е місце за поширеністю у світі; • сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів. Пропонуємо Вам декілька видань для вивчення та вдосконалення української мови. Авраменко, Олександр. 100 експрес-уроків української / О. Авраменко ; іл. Н. Гайди. - Київ : Книголав, 2016. - 191 с. : іл. Щоб без проблем освоїти тонкощі спілкування українською мовою, радимо прочитати книгу «100 експрес-уроків української». У кишеньковому самовчителі стисло і просто пояснюються складні моменти слововживання і побудови фраз. «Холостяк» або «парубок», «вибирати» або «обирати», «Паска», «Пасха» або «Великдень», «по четвергам» або «по четвергах» — книжка дає відповіді на численні запитання та виправляє типові помилки. Спочатку це були відеозаняття, які виходили щотижня на каналі «1+1» і набули такої популярності, що виникла необхідність у друкованій версії. Так з’явився самовчитель. Лемко, Ілько. Цікавинки укрмови / І. Лемко ; обкл. і карикатури О. Коваленко. - Львів : Апріорі, 2016. - 179 с. : іл. У книзі зібрано найцікавіше про мову, окрім цього тут вміщено найкоротший посібник із вивчення української мови для журналістів і усіх, хто хоче її знати. Береза, Тарас. Слова, що нас збагачують : словник вишуканої української мови / Т. Береза ; дизайн обкл. В. Максимович. - Львів : Апріорі, 2016. - 382 с. «Слова, що нас збагачують» – словник вишуканої української мови, покликаний відновити призабуті, а частково несправедливо «викоренені» з народної свідомості слова у нашій мові. Автор звертається до творчості майстрів художнього пера та літературного перекладу, щоб читач наситився різнобарв’ям словотвору рідної мови, її синонімічною розлогістю та величчю. Подані словникові одиниці, безумовно, збагатять словниковий запас кожного користувача та заохотять говорити рідною мовою якнайвишуканіше. Клименко, Н. Українська – легко ! / Н. Клименко,П. Мельник – Крисаченко,К.: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,2016, 288с:іл. Це книжка для тих, хто: – спілкується українською і хоче вдосконалити свої знання; – прагне запобігти помилковому слововживанню; – бажає дізнатися нові фразеологізми й синоніми; – намагається уникнути вживання не властивих українській мовній традиції зворотів і висловів. У цьому вам допоможуть наочні ілюстрації зі стислими правилами, прикладами вживання і корисні статті. Цю книжку створено з мрією про те, що колись в Україні буде модно знати декілька мов, а говорити українською!. Антисуржик : Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / Під редакцією О. Сербенська.- К.: Апріорі, 2017.- 304с. Духовне багатство людини й суспільства визначає багато чинників, серед яких надзвичайно важливими є глибоке пізнання та освоєння народної моралі, етикету, культури мовлення. Як чемно та шанобливо привітатися, спілкуватися, у різних ситуаціях поводитись у суспільстві? Як працювати над формуванням своєї мовної особистості та домогтися того, щоб власне мовлення – усне і писемне – набувало ознак вишуканості, характеризувало інтелігентність людини? На ці запитання, хоч частково, дає відповідь пропонований посібник. Книга призначена для студентів, учнів середніх закладів усіх типів і для якнайширшого кола читачів, які хочуть удосконалити знання української мови, позбутися деформацій, що відчутні в мовленні частини наших громадян, зберегти самобутність українського слова. Авраменко, О. 50 експрес – уроків української для дітей/ Ілюстр. Н. Кудляк.- К.: Книголав,2019.-104с. Яскраві ілюстрації від львівської художниці Наталі Кудляк та вже улюблені герої каналу ПЛЮСПЛЮС Квадрик, Трикутя і Кружко допоможуть навіть найменшим читачам вивчати українську мову. А зрозуміла подача від Олександра Авраменка точно навчить юних читачів не робити найрозповсюдженіших помилок. Уліщенко, О. Мова чудова / Ілюстр. І. Потапенко.-Х.:Віват, 2016.- 356с.:іл. Героями нашої книжки, яких ми вигадали для того, щоб читачам веселіше було подорожувати її сторінками, є Кіт-воркіт і Мишка-побіганка. Вони розкажуть про складні випадки вживання деяких слів, навчать не припускатися багатьох мовних помилок, нададуть швидку допомогу в запобіганні помилок при перекладі з російської мови сталих виразів, допоможуть уникати мовного суржику. Видання стане в пригоді для всіх, хто вивчає українську мову і прагне вільно використовувати її як в усному, так і в письмовому мовленні.


Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка" Вірші про українську мову. Людмила Савчук Як воду п'ю із чистої криниці, З-поміж людей вишукую слова. І наша рідна мова-чарівниця У віршах повнозвучних ожива. Цвіте, як квітка маку серед поля. Дзвенить, як пісня пташки чарівна. І хоч нелегка в Україні доля, Та вірю все ж відродиться вона. І буде людям Україна – мати, Не мачуха, якою нині є. І мову рідну будуть шанувати, Як найбагатіше надбання своє. Савчук Л. "Як воду п'ю із чистої криниці..." / Л. Савчук // Я - українка / Л. Савчук. - Тернопіль, 2015. - С. 10. * * * Сидір Воробкевич Рідна мова Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила?!. Воробкевич С. Рідна мова / С. Воробкевич // Наша мова – солов’їна / С. Воробкевич. – Київ, 1990. – С. 7. Микола Пироженко Рідна мова Чи в радості, а чи в журбі, Ти поклонишся знову й знову Тому, хто виплекав в тобі Оцю співучу рідну мову. Народ цю мову прикрашав, Беріг від роду і до роду. І в ній відбилася душа Мого великого народу. Пироженко М. Рідна мова / М. Пироженко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 14. Дмитро Павличко Рідна мова Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім’я твоє Просяє, наче зірка світанкова. З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа І вся твоя дорога, вся Вітчизна. У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова. Павличко Д. Рідна мова / Д. Павличко // Найкраще місце на землі / Д. Павличко. – Київ, 2007. – С. 11. * * * Володимир Олійник Слова Плекатимеш мову - цвістимуть слова, Мов білі черешні весною… Ростимуть слова, як у квітні трава, Зігріті любов’ю земною. Які ж вони чисті, як вічно звучать, Як птахами в’ються крилато, – Мов зорі незгасні небесних багать: Хліб. Совість. Вітчизна і Мати. Шануй їх у серці. Ніколи не смій Святе і високе топтати. Як жито-пшеницею слова добрі сій – Рясний урожай будеш мати! Олійник В. Слова / В. Олійник // Калинова сопілка / В. Олійник. – Хмельницький, 1995. – С. 4. * * * Володимир Самійленко Українська мова (Пам’яті Т. Г. Шевченка) Діамант дорогий на дорозі лежав, – Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей й топтали його, Але раз з тим шляхом хтось чудовий ішов, І в пилу на шляху діамант він знайшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець, І уставив його у коштовний вінець. Сталось диво тоді: камінець засіяв. І промінням ясним всіх людей здивував, І палючим огнем кольористо блищить. Так в пилу на шляху наша мова була, І мислива рука її з пилу взяла. Полюбила її, обробила її, Положила на ню усі сили свої, І в народний вінець, як в оправу ввела, І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. І на злість ворогам засіяла вона, Як алмаз дорогий, як а зоря ясна. І сіятиме вік, поки сонце стоїть, І лихим ворогам буде очі сліпить. Хай же ті вороги поніміють скоріш. Наша ж мова сія щогодини ясніш! Хай коштовним добром вона буде у нас, Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, Щоб поглянувши сам на творіння своє, Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!» Самійленко В. Українська мова / В. Самійленко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 32-33.


Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка" Вірші про українську мову. Людмила Савчук Як воду п'ю із чистої криниці, З-поміж людей вишукую слова. І наша рідна мова-чарівниця У віршах повнозвучних ожива. Цвіте, як квітка маку серед поля. Дзвенить, як пісня пташки чарівна. І хоч нелегка в Україні доля, Та вірю все ж відродиться вона. І буде людям Україна – мати, Не мачуха, якою нині є. І мову рідну будуть шанувати, Як найбагатіше надбання своє. Савчук Л. "Як воду п'ю із чистої криниці..." / Л. Савчук // Я - українка / Л. Савчук. - Тернопіль, 2015. - С. 10. * * * Сидір Воробкевич Рідна мова Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила?!. Воробкевич С. Рідна мова / С. Воробкевич // Наша мова – солов’їна / С. Воробкевич. – Київ, 1990. – С. 7. Микола Пироженко Рідна мова Чи в радості, а чи в журбі, Ти поклонишся знову й знову Тому, хто виплекав в тобі Оцю співучу рідну мову. Народ цю мову прикрашав, Беріг від роду і до роду. І в ній відбилася душа Мого великого народу. Пироженко М. Рідна мова / М. Пироженко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 14. Дмитро Павличко Рідна мова Спитай себе, дитино, хто ти є, І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім’я твоє Просяє, наче зірка світанкова. З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна, Та в рідній мові буде вся душа І вся твоя дорога, вся Вітчизна. У просторах, яким немає меж, Не згубишся, як на вітрах полова. Моря перелетиш і не впадеш, Допоки буде в серці рідна мова. Павличко Д. Рідна мова / Д. Павличко // Найкраще місце на землі / Д. Павличко. – Київ, 2007. – С. 11. * * * Володимир Олійник Слова Плекатимеш мову - цвістимуть слова, Мов білі черешні весною… Ростимуть слова, як у квітні трава, Зігріті любов’ю земною. Які ж вони чисті, як вічно звучать, Як птахами в’ються крилато, – Мов зорі незгасні небесних багать: Хліб. Совість. Вітчизна і Мати. Шануй їх у серці. Ніколи не смій Святе і високе топтати. Як жито-пшеницею слова добрі сій – Рясний урожай будеш мати! Олійник В. Слова / В. Олійник // Калинова сопілка / В. Олійник. – Хмельницький, 1995. – С. 4. * * * Володимир Самійленко Українська мова (Пам’яті Т. Г. Шевченка) Діамант дорогий на дорозі лежав, – Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей й топтали його, Але раз з тим шляхом хтось чудовий ішов, І в пилу на шляху діамант він знайшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець, І уставив його у коштовний вінець. Сталось диво тоді: камінець засіяв. І промінням ясним всіх людей здивував, І палючим огнем кольористо блищить. Так в пилу на шляху наша мова була, І мислива рука її з пилу взяла. Полюбила її, обробила її, Положила на ню усі сили свої, І в народний вінець, як в оправу ввела, І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. І на злість ворогам засіяла вона, Як алмаз дорогий, як а зоря ясна. І сіятиме вік, поки сонце стоїть, І лихим ворогам буде очі сліпить. Хай же ті вороги поніміють скоріш. Наша ж мова сія щогодини ясніш! Хай коштовним добром вона буде у нас, Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, Щоб поглянувши сам на творіння своє, Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!» Самійленко В. Українська мова / В. Самійленко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 32-33.


пʼятниця, 22 травня 2020 р.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальний пізнавальний калейдоскоп «Всезнайка» 22 ТРАВНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БІОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ Щороку, 22 травня, світ відзначає Міжнародний день біорізноманіття, проголошений Генеральною Асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй у 2000 році на честь прийняття 22 травня 1992 року Конвенції про біорізноманіття. Біологічне різноманіття є основою життя. Його збереження є необхідним для існування людини. На жаль, інтенсивність використання компонентів біорізноманіття призводить до виснаження та вичерпання природних ресурсів: зникають та перебувають під загрозою зникнення численні види та екосистеми, постійно зростає загроза генному фонду та ін. Під поняттям «біорізноманіття» розуміють сукупність усіх видів живих організмів (від бактерій до ссавців), невід’ємною частиною яких є людина. Основною метою Конвенції є збереження біологічного різноманіття на генетичному, видовому, екосистемному рівнях. Екологічна цінність видового різноманіття є передумовою для виживання і стійкого функціонування екосистем. Біологічні види забезпечують процеси утворення ґрунту. Завдяки накопиченню і перенесенню основних поживних речовин забезпечується родючість ґрунту. Екосистеми асимілюють відходи, поглинають і руйнують забруднюючі речовини. Вони очищають воду і стабілізують гідрологічний режим, затримуючи ґрунтові води. Екосистеми сприяють збереженню якості атмосфери, підтримуючи необхідний рівень кисню за допомогою фотосинтезу. Щорічне відзначення Міжнародного дня біологічного різноманіття – чудова нагода ще раз згадати про необхідність збереження біорізноманіття та усвідомити відповідальність за збереження цієї дорогоцінної спадщини для нинішніх та прийдешніх поколінь. Дбайливе ставлення людини до природи складається не тільки з уміння використовувати її плоди. Дуже важливим є те, щоб усвідомлення значимості природи стало внутрішнім надбанням особистості. Тому потрібно формувати екологічну свідомість дітей, що проходить найбільш ефективно, якщо процес екологічного виховання враховує вікові та психологічні особливості дітей та процеси формування екологічної свідомості. В цьому напрямку і працюють бібліотекарі Центральної міської бібліотеки для дітей, які провели цикл заходів: - Свято чистої водиці «Чиста водиця – всього чарівниця» - Невигадані історії «Мої хатні хвостаті та пернаті друзі» - Екологічний круїз «Нас зібрала природа (до Дня довкілля)» - День природознавства - Еко-рейд «Шануйте діти наше місто» - Еко-мандрівка «Наші домашні улюбленці» - Галерея дитячого малюнку «Дивовижний світ тварин»


Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє віртуальну виставку – знайомство «Віват, ювіляри!» 180 років від дня народження Марка Лукича Кропивницького (1840–1910), українського драматурга, актора, режисера, композитора, хормейстера, антрепренера, педагога, театрального діяча. ТЕАТР З ім’ям Кропивницького пов’язана ціла епоха! Він був актор, драматург, режисер, письменник, композитор, співак, публіцист, громадський діяч, засновник українського театру. Марко Лукич виплекав справжніх зірок світової сцени, а театр Кропивницького зумів стати у ряд кращих національних у Європі та здобув гучну славу. Його колектив із успіхом гастролював не лише по всій царській Росії, а також у Варшаві, Мінську, Вільно, Тифлісі, Галичині, Австро-Угорщині. ПРОСВІТНИК У час, коли більшість населення України було неписьменною і не могла читати твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка та інших українських письменників, Театр Кропивницького багато років був одним із головних джерел культурного відродження уярмленої нації, займаючись просвітницькою місією, — ніс правду в народ. Театр Марка Кропивницького давав величезний поштовх для подальшого розвитку української культури і став однією з важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть було побудовано незалежну Українську державу. Все своє життя засобами мистецтва боровся за духовне визволення України: як драматург і актор палким мистецьким словом пробуджував національну свідомість народу, закликав його зберігати й відстоювати свої культурні надбання. Устами героїв своїх п’єс Кропивницький проголошував протест проти соціальної несправедливості. Цензори забороняли твори драматурга, погрожували арештом, і тільки надзвичайна популярність і народна любов рятували митця-патріота від неминучого арешту... ДРАМАТУРГ У своїх творах він виступає тонкім знавцем душі, висвітлюючи болючі проблеми доби, зображуючи гострі соціальні протиріччя суспільства, що надавало його творчості ідейно-виховної сили. Загалом Марко Лукич написав понад 40 п’єс. Преса порівнювала їх із шедеврами світової літератури, бо в кожній із таких, як «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «По ревізії», «Олеся», «Замулені джерела», «Скрутна доба», — митець виводить на життєвий кін свого улюбленого героя — селянина. РЕЖИСЕР Саме Кропивницький вперше надав українському театру соціального значення і звучання. На той час то було відкриттям! Марко Лукич казав, що актор і режисер повинні добре знати життя народу й черпати з нього образи, аби правдиво розкривати психологію сценічного образу. А слово, рух, інтонація, міміка, грим, костюм, сценографія і музичне оформлення — тобто всі компоненти спектаклю — повинні бути підкорені розкриттю змісту твору. Таким було творче кредо великого режисера-педагога. На цьому він виховав кілька поколінь українських акторів. «Не можна забувати, — згадувала актриса Софія Тобілевич, дружина Карпенко-Карого, — що той потрійний труд, який виконував Марко Кропивницький, бувши одночасно драматургом, артистом, режисером і вчителем цілого гуртка молодих акторів, що цей труд вимагав нелюдських сил, надзвичайного напруження енергії, нервів і здоров’я. Всі актори, яким він допомагав оволодіти технікою гри на сцені, всі його учні, не виключаючи Садовського та Саксаганського, були закохані в Марка Кропивницького, як в артиста, режисера і великої душі людину». БІЛЬШЕ 500 РОЛЕЙ! За своє довге театральне життя Марко Лукич грав у творах українського, російського й західноєвропейського репертуару більше 500 ролей. Це були шедеври сценічного втілення, в яких великий актор сягав глибини розкриття і розуміння образу, створював сповнені правди характери, зачаровуючи своєю грою глядачів. «Відчувалося, що на кону виступає не тільки неабияка художня сила, а людина, яка воістину кохається у своєму рідному національному мистецтві. На сцені виступає один із головних, кращих діячів в українському театрі, окраса, гордість його», — так високо відгукувався про Кропивницького один з відомих критиків того часу. Ще за життя його називали «українським Мольєром» і «українським Шекспіром», а його прогресивні ідеї актуальні й у наш час. БЛАГОДІЙНИК Марко Кропивницький часто поступався своїм гонораром для тих численних аматорських труп, де виступав, залюбки приймав у себе різних діячів культури і дозволяв їм жити на своєму хуторі «Затишок» роками, на повному пансіоні. Довгий час у нього жили родичі Тараса Шевченка, його побратим, композитор Микола Лисенко. Часто гостювали й інші діячі культури та мистецтва, художники, актори, науковці. Хутір «Затишок» був тоді справжнім осередком культурного життя Слобожанщини. Марко Кропивницький при нагоді допомагав бідним акторам і селянам. ГРОМАДЯНИН Він являв собою приклад громадського подвигу людини. Відомий факт, коли російський цар Олександр II, в захопленні від акторській майстерності, під час гастролей театру у Петербурзі запропонував М.Кропивницькому грати в імператорському театрі, що давало змогу актору безтурботно й заможно жити, — він рішуче відмовився. «Непотрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок... Зрадити своєму народові, піти у найми тут «властям предержащим», які мову нашу не визнають і хочуть знищити? Ніколи! Краще буду працювати для милій моїй Україні на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують, що я залишив», — так сміливо висловлювався «батько українського театру» — Кропивницький, бо рідна Україна була для нього понад усе! ПЕРШОВІДКРИВАЧ З ім’ям Кропивницького пов’язане перше прилюдне виконання присвяченої йому композитором Данилом Крижанівським пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». За цей вчинок Марко Лукич ледве уникнув арешту. Бо у тi часи «читати твори, друкувати тексти до музичних нот українською мовою» було заборонено царським указом. «Інцидент», за доносом охранки, стався в Одесі у 1892 році, на вечорі, присвяченому пам’яті Кобзаря. Коли Марко Лукич заспівав, слухачі підвелись і стоячи співали разом iз ним урочисту мелодію. Налякані жандарми увірвались у залу і почали виштовхувати публіку, а їм у відповідь ще голосніше з усіх боків лунало шевченківське слово. Сягнувши у простір могутнім співом Марка Кропивницького, ця пісня всоталась у кров і плоть кожного українця, стала духовним гімном нашої нації...