вівторок, 1 грудня 2020 р.

БЛАГОДІЙНА АКЦІЯ! «ПОДАРУЙ ДИТИНІ СВЯТО, КАЗКУ, РАДІСТЬ» 19 грудня в Україні відзначають День Святого Миколая, заступника бідних, захисника дітей, а також покровителя мандрівників. За традицією Микола Чудотворець приносить вночі подарунки дітям. На превеликий жаль, не кожна дитина має радісне дитинство, увагу зі сторони батьків, а є такі, які навіть не уявляють, як це мати сім’ю, турботу і ласку. Саме для таких діточок Черкаська центральна міська бібліотека для дітей проводить благодійну акцію «Подаруй дитині свято, казку, радість» Щоб допомогти вихованцям дитячих будинків відчути турботу і тепло домівки, працівники бібліотеки збирають дитячі книжки, іграшки. Запрошуємо усіх небайдужих співгромадян долучитися до цієї новорічно-різдвяної благодійної акції. Усе, що б ви хотіли подарувати власній дитині – ви можете дати малечі, яка залишилася без батьків. Адже чужих дітей не буває. Акція діє з 1 грудня по 18 грудня. Чекаємо всіх, хто бажає долучитися до акції. Фабрика Святого Миколая працює за адресою: М. Черкаси, бул.Шевченка 390, 71-70-80 Будемо щиро вдячні усім, хто не залишиться байдужим і стане помічником Святого Миколая.


 

#ЧИТАННЯ#КНИГА#БІБЛІОТЕКА


 

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє рубрику літературний портрет "Марк Твен".



Цікаві факти:
Клеменс з’явився на світ у Флориді, штат Міссурі. Хлопчик народився недоношеним, на два місяці раніше за встановлений термін, і до чотирьох років хворів так часто, що майже весь час був змушений проводити в ліжку.
В молодості письменник служив рульовим на судні “Пенсільванія”, що курсував по Міссісіпі. До речі, його псевдонім Mark Twain означає дослівно “мітка два сажні” – відмітка, яка показує, що досягнута мінімальна глибина, придатна для проходження річкових суден.
Марк Твен 29 разів перетнув Атлантичний океан, побував в Палестині і Одесі, написав 30 книг і більше 50 тис. листів. Носив тільки білі костюми, і в його гардеробі їх було більше двох десятків. Плюс обов’язково білий капелюх і червоні шкарпетки Марк Твен був першим письменником, який друкував свої твори на друкарській машинці.
Марк Твен обожнював більярд і часто грав на гроші. Марк Твен був завзятим курцем. У його кімнаті завжди знаходилося двадцять-тридцять набитих тютюном трубок, щоб він міг, не відриваючись від роботи, палити їх одну за одною.
Марк Твен народився в рік, коли на землю прилетіла комета Галлея. Сам письменник надавав цьому факту дуже велике значення. За рік до смерті він сказав: “Я прийшов в цей світ разом з кометою Галлея і піду разом з нею”.
Так і сталося…
Марк Твен наклав заборону на публікацію мемуарів протягом ста років після своєї смерті. Він хотів написати автобіографію без оглядки на власні почуття і емоції третіх осіб.
Марк Твен дружив з Ніколою Тесла, відомим фізиком і винахідником. Вони багато часу проводили разом в лабораторії Тесли. Марк Твен захоплено спостерігав за роботою фізика і називав його володарем блискавок.
Серед винаходів письменника:
новий тип парового двигуна;
машина для набору сторінок;
вдосконалене зйомні приналежності для предметів одягу, а саме підтяжки;
альбом для скрапбукінгу з “самоклеючими” сторінками (скрапбукінг – популярна в той час традиція тематичних і сімейних альбомів).
Цікава оцінка пісьменноком власного таланту: “Мені було потрібно 15 років для того, щоб зрозуміти, що у мене немає ніякого літературного таланту. Але було занадто пізно. Я вже не міг відмовитися писати, мої книги зробили мене знаменитим”. Перелік професій Марка Твена говорить про його багатогранну натуру: друкар (складач); лоцман; журналіст, письменник, філософ, публіцист; естрадний гуморист, промовець; шукач на срібних копальнях; винахідник, бізнесмен; громадський діяч.
Марк Твен: особисте життя
Щасливий збіг допоміг письменникові в особистому житті. Приїхавши в гості до маєтку свого друга Чарлі Ленгдона, Сем почав доглядати за його сестрою Олівією. Але дівчина не відповідала взаємністю. Коли Клеменс їхав з маєтку, стався нещасний випадок: як тільки Чарлі вдарив коня батогом, обидва – він і Семюел – випали з фургона на бруківку. Як з’ясувалося, сидіння в фургоні були погано прикручені … Так як Клеменс сильно забився, а був вже вечір, йому запропонували залишитися у Ленгдона ще на один день. На цей раз Олівія поставилася до нього більш співчутливо, і його залицяння мали успіх. Зрештою, Олівія Ленгдон стала дружиною Марка Твена … Практично все, написане рукою Твена, піддавалося жорсткому редагуванню його дружини. Втім, він і не нарікав: дружина володіла стилем нітрохи не гірше за нього, а іноді її зауваження здавалися йому дуже слушними
Ще в юності Лайв стала інвалідом, після того, як впала на льоду. Твен дбайливо опікав свою дружину і в усьому їй завжди допомагав. Він був шалено закоханий в Лайв все життя. Твен насилу переніс смерть дружини і так і не прийшов остаточно в себе до кінця свого життя. Він просто не хотів жити на світі без Лайв.

#ЧИТАННЯ#КНИГА#БІБЛІОТЕКА



💛 "Спільне читання - чудовий спосіб провести час у родинному колі. Замість перегляду фільмів або відеоігор спробуйте регулярно читати".
💛"Діти краще сприймають і запам’ятовують саме друковані історії".
💛"Хочете, щоби дитина захопилася читанням, - спершу самі станьте його фанатом. Покажіть малюку, що вирішили обрати книжки, попри всі спокуси цифрової культури".

#ПРОФЕСІЯ#БІБЛІОТЕКАР#ЦІКАВІ#ФАКТИ#



Перший список вимог до бібліотекарів запропонував італійський герцог Федеріко да Монтефельтро у ХV ст. До переліку вимог увійшли освіта, приємний характер та зовнішність, красномовство тощо.
А чи знали ви, що велику роль в історії бібліотек відіграв письменник Йоганн Гете? Він 30 років опікувався книгозбірнями. Саме Гете ввів ще кілька вимог до роботи бібліотекарів: вони мали оберігати книжкові фонди, вести облік книг та забезпечити постійну роботу книгозбірень. А ще Гете ввів правило «Книги, повернені в неналежному стані, не приймати».
1876 року була створена перша Американська бібліотечна асоціація, а згодом, у 1887-му – професійна бібліотечна школа. Їх засновником був директор Колумбійського університету Мелвілл Дьюї. Він активно долучав до роботи з книгами жінок, що викликало чимало розмов, адже до ХХ ст. бібліотекарями були лише чоловіки.

#ПРОФЕСІЯ#БІБЛІОТЕКАР#ЦІКАВІ#ФАКТИ# Перший список вимог до бібліотекарів запропонував італійський герцог Федеріко да Монтефельтро у ХV ст. До переліку вимог увійшли освіта, приємний характер та зовнішність, красномовство тощо. А чи знали ви, що велику роль в історії бібліотек відіграв письменник Йоганн Гете? Він 30 років опікувався книгозбірнями. Саме Гете ввів ще кілька вимог до роботи бібліотекарів: вони мали оберігати книжкові фонди, вести облік книг та забезпечити постійну роботу книгозбірень. А ще Гете ввів правило «Книги, повернені в неналежному стані, не приймати». 1876 року була створена перша Американська бібліотечна асоціація, а згодом, у 1887-му – професійна бібліотечна школа. Їх засновником був директор Колумбійського університету Мелвілл Дьюї. Він активно долучав до роботи з книгами жінок, що викликало чимало розмов, адже до ХХ ст. бібліотекарями були лише чоловіки.


 

понеділок, 30 листопада 2020 р.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє бібліокруїз '"Цікаво про книги та бібліотеки''.



1. Люди почали читати мовчки тільки в 4 столітті нашої ери. До цього людство завжди читало вголос.
2. Перша в світі газета з'явилася в Римі понад дві тисячі років тому. Вона називалася "Події дня", але в ній не було новин, тільки царські укази і оголошення. Газета листувалася від руки, і гінці розвозили її знатним людям.
3. Найстаріша друкована кольорова книжка - китайське керівництво по каліграфії і малювання, було створено в 1633 році
4. До 18 століття в деяких бібліотеках книги були прикріплені до полиць ланцюгами, досить довгими, щоб відвідувачі могли комфортно читати, але не могли винести книгу з бібліотеки.
5. Римський імператор Марк Аврелій платив поетові Оппіану по золотій монеті за кожну написаний рядок. Оппіан написав дві поеми, про риболовлі та полювання, заробивши двадцять тисяч монет.
6. Якщо кожен день читати по 10 сторінок, то за рік їх набереться 3650, а це як мінімум 12 книг.
7. 33% американців не прочитали жодної книги після того, як закінчили школу. Хоча в США бібліотек в 7 разів більше, ніж McDonald's.
8. Президент США Теодор Рузвельт читав по одній книзі в день, а Девід Боуї - 3-4 в тиждень.
9. Вираз "книжковий хробак" походить від крихітних комах, які харчуються корінцями книг.
10. Засновник компанії Nike Філ Найт дозволяє заходити до власної бібліотеки тільки тим, хто зняв взуття.
via GIPHY
11. В англійській мові є окремий термін для позначення запаху книг - бібліосміа. А страх того, що у вас не залишиться, що почитати називається абібліофобія.
12. Найвідоміший книжковий злодій, американець Стівен Блумберг, викрав 23 000 книг з 268 бібліотек, загальну вартість яких оцінили в 5 мільйонів доларів. А книга, яку в світі викрадали рекордну кількість разів - це книга рекордів Гіннеса.
13. До 1985 року американські видавництва часто використовували свинець у фарбі для друку. Тому тепер в США заборонено продавати або передавати дитячі книги, старше 33 років, без тесту на вміст свинцю.
14. У 2010 році Бібліотека конгресу США оголосила про створення Twitter архіву абсолютно всіх твітів. Однак у 2017 році було вирішено зберігати тільки суспільно важливі твітти.
via GIPHY
15. "Німецький словник" вважається найбільшим в світі. Складати його почали брати Грімм в 1854 році, далі роботу продовжили інші, менш відомі автори, і праця була закінчена тільки в 1971 році. Словник налічує 34519 сторінок і виданий в 33 томах.
16. В різний час під заборону потрапляли такі книги як "Убити пересмішника", Харпер Лі, "Лоліта", Набокова, "Над прірвою в житі", Селінджера, "1984" і "Скотний двір" Оруелла і навіть "Пригоди Гекельберрі Фінна" і " Гаррі Поттер".
17. Лише 2% книг в світі продаються накладом понад 500 000. примірників. Середній тираж книг в Україні – 3000 примірників.
18. У своїх книгах Вільям Шекспіра в 10 разів частіше писав слово "любов", ніж "ненависть".
via GIPHY
19. Під час читання майже 50% часу наші очі дивляться на різні літери. При цьому лінії погляду можуть, як розходитися в різні боки, так і перехрещуватися.
20. Нейропсихологи сходяться на думці, що читання знижує рівень стресу на 68%.

* Ви вже підготували список книжкових бажань для листа Миколаю? Якщо так, то можете підглянути, раптом що забули. Якщо ні, то ми вам допоможемо його скласти, адже зібрали чимало цікавого фентезі для підлітків. * Хоча й переконані: пригоди та надздібності не мають віку.


 

Нетипове читання з дітьми: способи-рятівники для батьків.



Як щодо маленьких батьківських хитрощів, які допоможуть утворити перехресні стежинки читання й дорослих малюків? Насамперед треба чітко розуміти, що подобається вашому малюкові, власне, це й стане тим ключиком до досягнення вашої мети. Розгляньмо кілька вигадливих способів зацікавити дитину книгами.
1. Чимало діток надають перевагу ґаджетам, адже в них можна побачити анімації і бути задіяними в процесі розвитку подій. Та це не єдиний варіант. Можна розказати дитині про те, що з’явилась нова гра, в якій усі гравці можуть перетворитись на головних персонажів, обрати собі нік та змінювати хід подій. Заздалегідь підготуйте ілюстровані варіанти героїв (можна навіть електронно, любителям ґаджетів це точно сподобається!). Коли дитина обере персонажа, запропонуйте дізнатись про нього більше, прочитавши казку. Після прочитання попросіть розповісти про добрі та погані риси героя, вказати, що хотілось би змінити в ньому і загалом в історії. Тепер візьміть на себе роль інших персонажів тієї казки й творіть нові цікаві історії!
2. Мультфільми — ще одна дитяча залежність, пов’язана з ґаджетами. Однак і це можна перетворити на добру справу. Ваше завдання — переконати дитину в тому, що скоро в мережі з’явиться неймовірний секретний мультфільм, про який знатимете лише ви, та щоб його переглянути, треба вже щось знати про персонажів, а для цього в мами існує таємна книга, у якій зібрано історії багатьох мультфільмів. Тут найголовніше — втримати інтригу й відчуття таємничості, все ж не кожному випадає нагода побачити секретний мультфільм, ще й заздалегідь дізнавшись про його персонажів.
3. А якщо створити казку власноруч? Цей варіант точно знадобиться вам ще не раз, адже дітки так полюбляють створювати щось нове і своє, використовуючи цікаві кольорові реквізити й вигадуючи чудернацькі історії. А якщо ви вже змайстрували персонажів (зшили, намалювали, вирізали, вишили, зліпили тощо), то можна взятись і за декорації, а тут вже недалеко й справжнісінький ляльковий театр: батьки читають казку, тобто озвучують дійство, а малюки це відображають за допомогою персонажів.
4. А є ще один секретний і дуже допоміжний спосіб привернути увагу дитини до книги — попросіть це зробити Святого Миколая! Так-так, він вам точно допоможе, адже подарунки Миколая завжди особливо цінні для малечі, а якщо у книзі поміж малюнків буде ще й лист від самого Миколая з проханням прочитати, то хіба хтось зможе встояти? Зрештою, грудень уже не так і далеко, візьміть на замітку.
Що ж, це лише декілька способів запропонувати малюку цікаве читання, та насправді їх набагато більше, і знаєте їх найкраще саме ви, адже кожний малюк унікальний, зі своїми вимогами, бажаннями та вподобаннями. Та все ж існує одне важливе правило у цій справі: будьте завжди трохи хитріші!

Ліки від нудьги: чудні книжки для читання дітям уголос.

 

Покращити настрій чи подумати про щось важливе? Посміятися, посумувати чи трошечки інакше подивитися на навколишній світ? Навчитися чогось? Просто отримати задоволення? Чи, може, все водночас? Для чого саме читати дітям уголос — вирішувати вам і тільки вам. Адже справді хороші книжки завжди універсальні. І наша добірка — промовистий тому доказ.
Щастя — це лисичка, Евеліна Дацюте, Аушра Кюдулайте.
Існують такі дитячі книжки, які, хоч і мають зовсім невеличкий об’єм, є куди глибшими, місткішими та більш філософськими, ніж серйозні велетенські дорослі романи. І книжка Евеліни Дацюте й Аушри Кудюлайте «Щастя — це лисичка» належить саме до таких. Щоби пересвідчитися в цьому, не обов’язково навіть розгортати книжку, варто просто звернути увагу на її дивакувату назву, яка одразу ж привертає увагу та викликає безліч запитань. Яка така лисичка? Чому щастя — це саме лисичка, а не якась інша тваринка, пташинка абощо? Але заждіть із запитанням, щастя, як-то кажуть, не любить поспіху. Або ж, як висловився один із героїв книжки Евеліни Дацюте:
Тільки терплячим — небеса, зірки та вертоліт.
Про що ж ідеться на сторінках книжки «Щастя — це лисичка»? Про речі доволі буденні, та водночас незвичні. Про хлопчика та його родину, яка мешкає в одному великому місті в хатинці на дереві. Про дружбу з лисичкою, яка полюбляє гойдатися на гойдалці. Про переїзд до іншого, більшого, міста, про розлуку, про відсутність вибору, про сум і про несподіване возз’єднання.
Хоча сюжет цієї історії, попри легку абсурдність, чи то пак фентезійність, доволі простий, щоби сповна насолодитися нею краще, знову ж таки, не квапитися й уважно вивчати кожне слово та кожну ілюстрації. Тут усюди епітети, символи, метафори, тож кожна деталь містить силу-силенну смислу й кожна є маленьким шматочком велетенського пазла, що допоможе читачам відповісти на одне непросте запитання, яке неодмінно виникне у їхній свідомості: «А що ж таке, власне, щастя для мене?» Принаймні почати відповідати на нього. Адже, якщо й можна дати вичерпну відповідь на це запитання, то лише таку, яку дарує нам назва цієї книжки.
Особливою родзинкою видання можна назвати гумор, яким просякнуто і текст Евеліни Дацюте, і малюнки Аушри Кюдулайте.
Великий космічний апчих, Слава Світова, Анна Ломакіна.
Чи існують нудні теми для дитячої книжки? Для нас це запитання риторичне, адже щойно його чуєш, на думку спадає одразу кілька книжок, які перетворюють найбуденніше на щось абсолюнто неймовірне, захопливе та пригодницьке: похід до крамниці, вкладання до ліжка, чищення зубів… або ж звичайнісінький пчих.
Хоча сам пчих у книжці Слави Світової й Анни Ломакіної не зовсім звичайний. Річ у тім, що маленька Веронічка має дуже голосний апчих, через який вона постійно потрапляє в різні курйозні ситуації: то рух усієї вулиці зупинить, то урок у школі зірве. Усі постійно дорікають маленькій героїні за те, що воно чхає, наче велетенський слон. Саме тому під час походу з батьками у зоопарк їй спадає на думку один експеримент: перевірити, як же ж чхає справжній слон. Несподівано для читачів у результаті цього експерименту дівча опиняється у відкритому космосі. Як вона звідки врятується? Рішення прийде буквально зсередини, а головна героїня зрештою навчиться чхати тихенько. Так, щоби всі не лякалися, а казали їй у відповідь: «Будь здорова!».
Найбільше ця нетривіальна книжка про тривіальне імпонує своєю динамікою та інтерактивністю. Певно, що читаючи її, малюкам обов’язково закортить позмагатися з героїнею та випробувати свою чхальну силу. А після прочитання можна поговорити про те, чому ж не можна (чи можна?) чхати так, як заманеться.
Велика книга про Коко і Кірі, Ервін Мозер.
Якщо ви досі не читали Ервіна Мозера, то вам варто хутенько закрити цю статтю, та поквапитися виправити цю помилку. Оскільки геть усі книжки цього автора прекрасні, почати можна із будь-якої, але, якщо хочете сповна насолодитися особливим почуттям гумору, дотепністю автора та збагнути, яким є магічний світ усіх його казок, без вагань беріться за «Велику книгу про Коко і Кірі». До збірки увійшло чотири історії про пригоди ведмедика з кумедним носом-горбулькою (ми з вами розуміємо, що це коала, але Ервін Мозер цього не каже, що додає сюжету певної інтриги) і його подружки. Історії між собою поєднанні, але читати їх можна в будь-якому порядку, адже кожна є повноцінною казкою. Кожна має свій сюжет і свої тему й ідею, тобто без зайвої моралі вчить головних героїв, а заразом і читачів, чомусь важливому та безсумнівно доброму. Наприклад, переконує, що для справжнього щастя потрібно мало, що найцінніше — це дружба, що мандрувати — добре й корисно, але повернутися додому значно приємніше.
Бажання не люблять, коли їх приспішують. Їм треба дати волю, щоб вони могли здійснитися самі собою. Що сильніше тиснеш, то пізніше вони сповнюються.
Тексти доповнюють вигадливі авторські ілюстрації, які додають історіям чарівності, а читачам розваги. Розглядати їх до, під час та після читання — справжя насолода!
Сньофрід із Лугової долини. Неймовірна історія порятунку Північляндії, Андреас Х. Шмахтл.
Неймовірне почуття гумору, легка іронія, філософська глибина, захопливий сюжет і герой, проти харизми якого встояти просто неможливо — як не крути, а книжка Андреаса Х. Шмахтла «Сньофрід із Лугової долини» просто стоврена для того, щоби її читати разом із дітьми вголос. Задоволення отримають як малі, так і дорослі. Гарантую. І байдуже, що це не книжка-картинка, а чималенька така історія на 230 сторінок — читатиметься вона настільки легко, що ви й оком не змигнете, як перегорнете останню сторінку. Хоча це, певно, єдиний недолік цієї книжки — вона закінчується.
У центрі сюжету лежить розповідь про Сньофріда — загадкову тваринку, яке мешкає собі в нірці під величезним каменем на околиці Лугової долини й насолоджується спокоєм, своєю улюбленою вівсянкою, співом, що долинає з-за товстих дверей церкви, і самотою. Треба зізнатися, що загалом він дещо нагадує головного героя знаменитої книги Дж. Р. Р. Толкіна «Гобіт, або Туди і звідти». Як і Більбо, Сньофрід з дня у день просто тішився зі свого простого самітнього життя доти, доки в його житті не з’явилися гноми. Якось, збираючи хмиз, Сньофрід випадково рятує гнома, який замість віддячити свого спасителя вмовляє його на справжню авантюру — врятувати Північляндію від страшної загрози. Отож, попри всю свою любов до передбачуваного та розпланованого спокою, Сньофрід погоджується, з чого й розпочинається його дивовижна, сповнена небезпек, кумедних курйозів пригода, несподіванок і тролів.
Зануритися в казкову атмосферу чарівного світу допоможуть авторські ілюстрації, які доповнюють текст цікавими деталями, а головного героя — емоціями та шармом.
Велика книга можливо, якби і чому? Жіслен Роман, Том Шамп.





Чи думали ви коли-небудь про те, що вівці носять вовну лише через те, що в них алергія на бововну? І що дракони дихають вогнем, а не водою, щоби не працювати пожежниками? А про те, чому в маленького равлика більше рогів, ніж у великого носорога? Чи, може, про те, що якби у клітки не було прутів, було б краще чути спів пташки?.. Навіть якщо ні, збірник кумедних, нестандартних і несподіваних думок «Велика книга можливо, якби і чому?» — видання, яке заслуговує на чільне місце на полиці будь-якого книголюба чи книголюбки. Хоча сюжету, як такого, тут не має, йдеться у ній про саму суть усієї художньої літератури — про силу думки, уяви та логіки. Про вміння ставити запитання до світу, які допомагають зрозуміти світ значно краще, ніж відповіді.
Можливо, відьми літають на мітлах, тому що вони ніколи не чули про пилососи.
Сама книжка складається з трьох частин: «Можливо», «Якби», «Чому». У першій на нас чекає одинадцять розворотів із припущеннями, у другій — одинадцять умовних речень, а в останній — дванадцять запитань. Кожне речення доповнює напрочуд вигадлива, кумедна та надзвичайно красива ілюстрація Тома Шампа, й усі вони мають підривний характер — тобто підважують усталений хід думок та змушують засумніватися в звичній нам реальності. Саме завдяки такій дивовижній здатності, книжка, яка містить усього 35 речення, може читатися годинами. Чому 35, запитаєте ви, коли складете до купи припущення, умовні речення й запитання, а тому, що останнє запитання: «Чому книги закінчуються?», має відповідь: «можливо, щоб мати задоволення прочитати їх знову!».

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє літературний портрет "Г. Косинка"



Г. Косинка — один із найкращих українських новелістів XX ст. Григорій Михайлович Стрілець (справжнє прізвище пись­менника) народився 29 листопада 1899 р. в с. Щербанівці на Київ­щині в бідній селянській родині. 1913 р. закінчив початкову школу в с. Красному й працював писарем. 1914 р. Григорій пере­їхав до Києва, де доводилося працювати й вчитися на вечірніх гім­назійних курсах. Під час визвольних змагань брав участь у бойо­вих діях у лавах армії УНР, за що певний час довелося відсидіти у в’язниці. Пізніше примкнув до лівих есерів («боротьбистів»), які симпатизували більшовикам. 4 травня 1919 р. в газеті «Боротьба» було надруковано автобіографічний етюд «На буряки», за підпи­сом «Г. Косинка», що став псевдонімом письменника.
1920 р. вступив до Київського інституту народної освіти (КІНО), який згодом довелося залишити через матеріальну скруту. Його новели з’ялялися на сторінках багатьох часопи­сів, а 1922 р. вийшла його перша збірка «На золотих богів». Г. Косинка часто виступав на літературних вечірках з читан­ням своїх творів, що, за свідченням багатьох сучасників, він робив із неперевершеною майстерністю. Г. Косинка був членом київського літературного об’єднання письменників-попутників «Ланка» (з 1926 р.— МАРС — Майстерня Революційного Слова), до якого входили В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, Є. Плужник, Т. Осьмачка та ін. У 1920-1930-ті рр.виходило багато збірок письменника: «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Вибрані оповідання» (1929), «Серце» (1933) тощо. Писав він і публіцистичні твори, перекладав російських письменників. 5 листопада 1934 р.Г. Косинка був заарештований і 18 грудня то ж року розстріляний.
У своїй творчості Г. Косинка розвиває найкращі традиції української новелістики початку XX ст., зокрема М. Коцюбин­ського, С. Васильченка й передусім В. Стефаника. Письменник прагне на обмеженому часі й просторі художнього твору зобразити трагічну розірваність сучасного йому світу, в якому персонажі не можуть ужитися. Для змалювання індивідуальних характе­рів Г. Косинка майстерно використовує такі засоби психологіч­ного аналізу, як індивідуалізація мовлення, точна й лаконічна художня деталь, символічний пейзаж, показ найдрібніших нюан­сів психологічного стану персонажів. Суспільні проблеми у творах Г. Косинки зазвичай проходить крізь індивідуалізоване сприй­няття героїв, що охоплює однобічні оцінки, наголошуючи на пере­вазі загальнолюдських цінностей над класово-ідеологічними.

четвер, 26 листопада 2020 р.

#ГОЛОДОМОР#ГЕНОЦИД#ПАМ’ЯТАЄМО#



5 фактів про голод 1932-33 років Україні, які варто знати:
1. Голодомор в Україні тривав 17 місяців – з квітня 1932 року до листопада 1933 року. За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн людей, хоча деякі історики вказують про 10-11 млн загиблих.
2. Навесні 1933 року, кажуть історики, в Україні помирало 17 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня.
3. У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівіний матеріал, але й, навіть, квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.
4. За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення та розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій. Питома вага українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала більше третини, а по окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-Чорноземного регіону, Казахстану та Московської області разом узятих.
5. Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє літературний портрет «Адам Міцкевич».





Адам Міцкевич цікаві факти:
Народився Адам Міцкевич 24 грудня 1798 року на хуторі Заосьє біля Новогрудки, Білорусія, в родині адвоката.
Міцкевич знав кілька мов. У їх числі були французька, російська, німецька та англійська мови.
Він читав в оригіналі античну літературу.
Був знайомий з істориком Йоахімом Лелевелем, з яким Адам згодом завів дружні теплі стосунки.
Навчався в університеті у Вільно на історико-філологічному факультеті. Там він разом з товаришами організував студентське таємне «Товариство філоматів», що позначає «люблячі науку».
Перший твір Міцкевича – це «Мешко, князь Новогрудка» і переклад «Орлеанської діви».
Відвідав Росію і зблизився з декабристами, такими як К. Рилєєв і А. Бестужев, які, згодом, стають його добрими друзями.
Адам Міцкевич пробув у Петербурзі приблизно три місяці, а після був перенаправлений в Одесу, щоб обійняти посаду викладача в ліцеї Рімельє.
Адам Міцкевич відвідував Крим. Він справив на поета дуже сильне враження і надихнув Адама на створення дивного циклу «Кримських сонетів». Коли поет повернувся з Криму, то дізнався про своє призначення на посаду канцеляриста у московського генерал-губернатора.
У 1825 р. при переїзді на роботу у Москву у Харкові познайомився з відомим письменником Петром Гулаком-Артемовським, за рахунок чого вийшла балада «Пані Твардовська» українською мовою.
Найяскравішим було знайомство з видатним російським поетом Олександром Пушкіним. Після переїзду Міцкевича у квітні 1828 р. до Петербургу вони з Пушкіним стають найкращими друзями, ходять на літературні вечори, діляться враженнями про прочитані твори. Міцкевич перекладає вірші Пушкіна польською мовою.
Був дуже велелюбною людиною.
Одружився в 1830-х роках на Цілині Шимановській, дочці своєї колишньої коханки. У 1835 році у них народилася дочка, яку Адам назвав Марілеєю, в честь свого першого кохання.
Влітку 1838 у пари народилася друга дитина – син Владислав. Потім народилося ще 4 дітей
Дружина Міцкевича була психічнохворою жінкою. Він доглядав за нею цілих 17 років, час від часу віддаючи на лікування в лікарню.
Останнім поетичним твір Міцкевича стала поема “Пан Тадеуш”, видана в 1834 році. Опис моралі шляхти в Польщі вважають національною епопеєю і літературним шедевром.
Міцкевич помер в Константинополі від холери в самий розпал Кримської війни, так і не зумівши сколотити власний польський легіон. Його тіло ховали в Туреччині, в Парижі, а остаточно упокоївся поет в Кракові.

Усе про книжку Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку №9



Чи доводилось вам потрапляти у дивні й загадкові обставини? Ось ви біжите знайомою вулицею і раптом, провалившись крізь люк, опиняєтесь у секретному штабі Таємного Товариства­ Боягузів. Ваша рідна бабуся виявляється геніальною винахідницею, що створила часоліт, а Землю от-от мають захопити хижі космічні прибульці-синьоморди, які хочуть заразити людей вірусом страху. І порятунок людства залежить тільки від вас! Головне — зуміти здолати свій страх, і тоді най­потужніша зброя перетвориться на порох, а підступні космічні завойовники стануть безпорадними. Адже кінець-кінцем ви здобудете універсальний ЗАСІБ ВІД ПЕРЕЛЯКУ № 9.

«Амадока», "Абетка Нарбута", «нова Лоліта»: 5 найцікавіших книжок, які варто прочитати на початку осені. Величезний роман про пам’ять, який поєднав усі важливі теми сучасної української літератури. Абетка Георгія Нарбута, з якої можна дізнатися про питомий український шрифт і навчитися креслити на листівках вишукану літеру «А». Найгучніший дебют цієї весни, який переконує, що Лоліти бувають різними. Песимістична праця відомого історика, яка змусить спочатку засмутитися, а потім зрадіти, що не все так погано. І наостанок — зразковий роман для міленіалів. Це — п’ять найпомітніших літературних новинок, що вже вийшли в українських видавництвах цього року.







 

середа, 25 листопада 2020 р.

#ГРОМАДСЬКИЙ#БЮДЖЕТ#2020#ЧЕРКАСИ#ПРОЕКТ#110#БІБЛІОТЕКА# ПІДТРИМАЙ## Шановні жителі міста Черкаси! Просимо підтримати ПРОЕКТ 110 у Громадському бюджеті 2020. Черкаська центральна міська бібліотека для дітей бере участь у Громадському бюджеті – 2020 Черкаси з проектом «Центр розвитку та дозвілля – Центральна міська бібліотека для дітей». Громадський бюджет – демократичний процес, який надає можливість кожному жителю долучитися до розподілу коштів місцевого бюджету, створюючи проекти для покращення міста та/або голосуючи за них. Центральна міська бібліотека для дітей – це єдиний, інформаційний осередок розвитку і дозвілля дітей Придніпровського району міста Черкаси. Оперативне, якісне обслуговування користувачів – сьогодні одна з найважливіших і в той же час найскладніших функцій бібліотеки. Для впровадження інноваційних форм проведення заходів з популяризації книги, читання, виховання ,розвитку та дозвілля дітей. Пропонується придбати в бібліотеку мультимедійну техніку.



Увага!Увага!Увага! У період від 1 по 14 грудня серед жителів Черкас відбуватиметься електронне голосування за проекти громадського бюджету. Підтримати можна одночасно 4 ідеї. Про це повідомив начальник відділу підтримки громадянського суспільства Дубовий Олексій. Цього року для участі в конкурсі подали 160 проектів, утім, до етапу голосування дійшли – 116. Їх розподілили на 4 категорії: «Бюджетні Великі» (38 проектів), «Громадські Великі» (36 проектів), «Бюджетні Малі» (19 проектів), «Громадські Малі» (23 проекти). Більше інформації за посиланням – https://bit.ly/2UVrPwv.


 

Всеукраїнська акція «Запали свічку пам'яті». Черкаська центральна міська бібліотека для дітей до Дня пам’яті жертв голодоморів запрошує долучитися до акції «Запали свічку пам’яті»



Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки — твердині, не храми
— Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях З далини,
аж немов з кам'яної гори Надійшли.
Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.
Цей день пам'яті – унікальна нагода всім: дітям, батькам, політикам, громадським діячам…, замислитися над цією трагедією, над ґеноцидом українського народу..
Свічка пам'яті – ще один символ до Дня пам'яті жертв Голодомору.
Свічка пам'яті за жертвами Голодомору запалюється в означений час в четверту суботу листопада й супроводжується хвилиною мовчання. Всесвітня акція «Запали свічку пам'яті» єднає всіх людей світу в пам'ять про жертв Голодомору 1932-33 років – ґеноциду українського народу.
Поминальні акції в День пам'яті жертв Голодомору відбуваються біля пам'ятних знаків, на площах, у церквах по цілому світі. Опісля всіх бажаючих заохочують запалити Свічку пам'яті у домашньому вікні.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей до Дня пам’яті жертв голодоморів представляє літературний реквієм «Дзвони голодної смерті».



Голодомор 1932-1933 рр. Багатовікова історія українського народу – це, насамперед, літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було багато лиха. Жахливим злочином проти власного народу став штучний голод 1932- 1933 років. За механізмом творення і страхітливими наслідками його слід занести до найтрагічніших дат в історії. Працівники читального залу Черкаської центральної міської бібліотеки для дітей прагнуть виховувати в душах юних читачів почуття патріотизму, розуміння історичної епохи та власної причетності до долі українського народу. Виховувати почуття доброти, мудрості , співчуття: бачення зв’язку між історичним минулим та сьогоденням. Саме з цією метою відбувся літературний реквієм «Дзвони голодної смерті».

У всьому світі відзначають День завоювання друзів, який припадає на 24 листопада. Дейл Карнегі написав книгу «Як здобувати друзів і впливати на людей» та ще й розробив психологічні курси по самовдосконаленню, курси ефективного спілкування та публічного виступу. Тому не дивно, що саме двадцять четвертий листопадовий день був проголошений Днем завоювання друзів і здійснення впливу на людей.

 


ТОП-10 цитат Дейла Карнегі:
1. Ніколи не намагайтеся звести рахунки з вашими ворогами, тому що цим ви принесете собі набагато більше шкоди, ніж їм. Чиніть як генерал Ейзенхауер: ніколи не думайте ні хвилини про людей, які вам неприємні.
2. У цьому світі є тільки один спосіб заслужити любов - перестати вимагати її і почати дарувати любов, не сподіваючись на подяку.
3. Якщо захочеться переробляти людей - почни з себе - це і корисніше, і безпечніше.
4. Три чверті людей, з якими ви завтра зустрінетесь, прагнуть співчуття. Проявіть його, і вони зрозуміють вас!
5. Не дозволяйте собі засмучуватися через дрібниці, які слід зневажати і забути. Пам'ятайте, що життя занадто коротке, щоб витрачати його на дрібниці.
6. Найвірніший шлях до серця людини - це розмова з ним про те, що він цінує понад усе.
7. Не наслідуйте іншим. Знайдіть себе і будьте собою.
8. Умійте стати на позицію іншої людини і зрозуміти, що потрібно ЙОМУ, а не вам. З тим, хто зуміє це зробити, буде весь світ.
9. Посмішка нічого не коштує, але дорого цінується.
10. Найкращий спосіб змусити людину щось зробити - це зробити так, щоб він сам захотів це зробити.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє панно улюблених книг «Пригоди Піноккіо».

 


Карло Коллоді (справжнє ім’я Лоренціні), автор книги «Пригоди Піноккіо»,
народився 24 листопада 1826 року у Флоренції у родині Доменіко Лоренціні, який служив кухарем у маркіза Гінорі.
Карло був старшим із десятьох дітей. Влітку їх відвозили у містечко Коллоді, на батьківщину матері. Саме назву містечка свого дитинства Карло, зайнявшись журналістикою, взяв за псевдонім, з яким увійшов до літератури.
Після початкової школи Карло пішов учитися до семінарії. Під час війни за незалежність Італії служив добровольцем в армії. Повернувшись у Флоренцію, почав займатися журналістикою та літературою. Він був репортером і редактором патріотичних газет і журналів, видавав політико-сатиричні журнали «Ліхтар» та «Перепалка», упорядкував Тлумачний словник італійської мови. У цей час письменник опублікував декілька збірок своїх оповідань: «Плямочки», «Очі та носи», «Забавні нотатки» та ін.
Спроби писати для дітей почалися з перекладів чарівних казок Шарля Перро (1875 р.).
Великий успіх письменникові приносить повість для дітей «Подорож Джаннеттіно по Італії», що вийшла друком 1876 року. Впродовж 1878 – 1881 років він видає цілу серію книжок про Джаннеттіно – веселого, ледачого, трохи боягузливого італійського хлопчика, котрий любить добряче попоїсти.
Та світове визнання одержала книга Коллоді «Пригоди Піноккіо, або Історія однієї маріонетки», з героєм якої першими познайомилися читачі римської «Газети для дітей» у 1880 році. Журнальний варіант друкувався під назвою «Історії одного буратіно» (італійською мовою буратіно означає дерев’яна лялька) і за задумом письменника мав закінчитися смертю героя, якого повісили. Та така кінцівка викликала цілковите неприйняття юних читачів. Коллоді був змушений оживити дерев’яного чоловічка, і через три місяці на сторінках журналу з’явилося продовження його пригод.
Остаточний варіант казкової повісті вийшов окремим виданням у 1883 році під назвою «Пригоди Піноккіо, або Історія маріонетки».
Популярність казкового героя Коллоді надзвичайно велика. Покинувши звичні сторінки книжок, маленький дерев’яний хлопчик вийшов на театральні сцени, на екрани телевізорів.
Ця казка об’єднує дітей різних країн, вчить їх жити у мирі, любові та злагоді». Недаремно італійці жартуюють, що Піноккіо невідомий лише у тих країнах, де немає дітей.

понеділок, 23 листопада 2020 р.

Як виховати читача ?



Коли літературні поради стають твоїм фахом, чому б не поділитись улюбленими книжками й рекомендаціями для батьків немовлят, дошкільнят і самих юних читачів? Редакторки «The New York Times Book Review» Памела Пол і Марія Руссо написали не лише про те, як читати дітям різного віку (від народження й до старшої школи), а й про те, що їм краще читати.
Зручно поділена на «вікові» й «тематичні» рубрики книжка може стати комплексним путівником у світ дитячої психології й літератури — короткі анотації чергуються тут із дуже практичними порадами, як прищепити малюкам любов до книжок, відповідями на поширені запитання й розвінчуванням міфів. Зручним і приємним додатком до українського видання стали примітки про українські переклади згаданих видань.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє літературний портрет «Микола Носов».







Микола Миколайович Носов народився 23 листопада 1908 року у Києві. В молоді роки перепробував безліч занять: був землекопом, косарем, візником колод, торговцем газет. Проявив себе як допитлива і активна людина, цікавився радіоаматорством, електротехнікою, фотографією. Займався музикою, співом, ігрою у шахи.
У 19 років вступає до Київського художнього інституту, але через два роки переводиться у Московський інститут кінематографії. Після закінчення інституту Носов займається режисурою навчальних фільмів, за цю діяльність нагороджений у 1943 році орденом Червоної Зірки.
Відомий він і як режисер багатьох науково-популярних і дитячих мультиплікаційних фільмів. У 1938 році виходить у світ його перше оповідання для дітей «Витівники».
У роки Великої Вітчизняної війни він зняв навчальний фільм для танкістів, за що згодом отримав Державну премію.
Пізніше він багато пише для дитячого журналу «Мурзилка». У 1945 році виходить перший збірник Носова «Тук-тук-тук», у який увійшли оповідання: «Витівники», «Жива капелюх», «Огірки», «Чудові брюки», «Мишкова каша», «Городники».
У 1949 році виходить його перша повість для юного покоління, «Весела сімейка». Цей жанр продовжують «Щоденник Колі Синіцина», «Вітя Малєєв у школі і вдома».
Велику популярність здобула його трилогія казок про Незнайку: «Пригоди Незнайка та його друзів», «Незнайко в Сонячному місті», «Незнайко на Місяці». У 1969 році автор був нагороджений за неї Державною премією РРФСР ім. Н.К. Крупської.
У більш пізні роки виходять автобіографічні твори письменника: «Повість про мого друга Ігоря» і «Таємниця на дні колодязя».
Микола Миколайович Носов помер у Москві 26 липня 1976 року. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.
Знято кілька художніх фільмів за кіносценарієм Носова: «Дружок», «Фантазери», «Двоє друзів», «Пригоди Колі Клюквина». У 1997 році був створений мультфільм «Незнайко на Місяці».

субота, 21 листопада 2020 р.

Буккросинг Це рух, що діє за принципом флешмобу. «Класичний» буккросинг – це обмін книгами в незвичний спосіб: людина, прочитавши книжку, залишає її будь-де у громадському місці (у парку, в кафе чи на станції метро), хтось інший може цю книгу підібрати й прочитати. Потім процес повторюється. Таким чином обмін книжками із незнайомими людьми стає своєрідним спілкуванням і можливістю знайти для себе щось нове.


 

Революція Гідності залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. Не в прийнятих документах – папір все стерпить, не в прізвищах лідерів – вони змінювалися і будуть змінюватися. Її ідеали, надії й рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову політичну ідентичність. Процес не завершено. Бо історія штука не скороспішна.

 


З кожною новою річницею Майдану ми маємо змогу осягнути більш повну картину того, що сталося. Але, щоб пазл склався повністю, має пройти ще чимало часу.
Отже, у чергову річницю Початку згадаємо день за днем, як все це відбувалося і в цьому допоможе нам віртуальний хроноскоп «21 листопада - День Гідності і Свободи»

пʼятниця, 20 листопада 2020 р.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей до Всесвітнього дня дитини представляє книжкову виставку «Країна дитинства – країна мрій».




Список книжок до виставки
1. Від зими до зими: вірші .
2. Всеобщая декларация прав человека для детей и взрослых.
3. Голець М. Духовність дитини у ранньому віці.
4. Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу.
5. Дивосвіт. Популярна енциклопедія школяра.
6. Енциклопедія для дівчаток.
7. Енциклопедія для хлопчиків.
8. Енциклопедія чомучки.
9. Знай свої права, дитино.
10. Коритченкова О. Світ дитячих запитань.
11. Костецький А. Мої та твої таємниці.
12. Майданович Т. Країна Українія.
13. Пекарська М.-К. Клас пані Чайки.
14. Права дитини: Збірник документів.
15. Я пізнаю світ.