Книга – можливо, не життєво необхідна річ у наших тривожних валізах, але точно дуже цінна та змістовна. Для багатьох із нас під час війни улюблені книги стали справжніми друзями; порятунком, надією або щасливим знаком з минулого життя.
Читання поезії – це завжди читання самого себе, занурення у свої глибини, співвіднесення з ліричним героєм – і, як бонус, можливість віднайти відповіді на питання, що давно хвилюють.
Наша нація споконвіку славиться творчістю та вмінням римувати. Саме у скрутні часи з’являлися чи не найвідоміші твори українських класиків — Ліни Костенко, Василя Стуса, Володимира Сосюри та багатьох інших поетів та поетес.
Сучасні українці вдаються до віршування та акумулюють свій біль і горе від війни у римовані рядки, які уже називають Поезією Вільних — воєнною лірикою українства 21-го століття.
Саме вірші воєнного часу розповідатимуть нашу історію наступним поколінням.
Поети знаходять нові слова, рядки, вірші, щоб розповісти про події сьогодення.
Багатьом із нас зараз складно читати книги чи слухати музику. Проте насправді музика і поезія здатні підіймати наш бойовий дух!
Поезія залишається живим видом мистецтва, який постійно розвивається, але суть її залишається незмінною — прагненням до відтворення найглибших та найважливіших людських почуттів.
Немає коментарів:
Дописати коментар