Народився Андрій Малишко в невеликому містечку Обухові на Київщині 14 листопада 1912 року в сім’ї шевця. Змалечку довгими осінніми вечорами Андрійко жадібно вслухався у журний материнський спів, спостерігав за працьовитими батьківськими руками. Влітку разом з хлопчаками ганяв у цурки. Звідси, з дитинства бере витоки народність його поезії – найвища проба, якою позначається творчість митця.
Підріс Андрій – пішов у школу, семирічку закінчив, потім учився у медичному технікумі. Та не медицина була його покликанням. Юнака владно кликало живе слово,- поезія, тож і стає він старанним учнем Максима Рильського, який був викладачем Київського інституту народної освіти і вів там літературну студію. Після закінчення інстітуту Андрій Малишко працював учителем в Овручі. Відслуживши рік у армії, переїхав до Харкова й працював журналістом.
Перша книжка творів письменника „Батьківщина” вийшла в 1936 році.
Найбільшим авторитетом, перед яким благоговійно схилявся поет, був Тарас Шевченко.
Зворушливо і ніжно оспівував у своїх творах Андрій Малишко образ жінки – матері ,оповитий ніжною синівською любов’ю. Його поезії проникнути любов’ю до рідної землі, до Батьківщини.
Мелодійні, розкуті,ліричні поезії для маленьких читачів зібрані у книжечках : « Кіт – воркіт»( 1947), « Пшениченька»(1958), « Кораблик» « Бабуня – трава» (1981), « Перепілка» (1982)
Протягом 1961-1970 рр. вийшли збірки «Листи на світанні» (1961 р.), «Прозорість» (1962 р.), «Дорога під яворами» (1964 р.), «Рута» (1966 р.), «Синій літопис» (1968 р.), «Серпень душі моєї» (1970 р.).
Найбільш продуктивний етап у творчості поета починається із середини 1950-х років. У збірці «Що записано мною» (1956 р.) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959 р.)— «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960 р.) — «Вчителька» тощо. У їх озвученні поету допомагали такі відомі композитори, як брати Майбороди, Л. Ревуцький, П. Козицький, М. Вериківський, А. Штогаренко, С. Козак, О. Білані.
Та Малишко мав не лише письменницький талант. Він гарно співав, грав на гармошці.
Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 року від інфаркту та інсульту у Феофанії. Йому було лише 57 років. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Андрій Малишко створив понад 100 пісень.
Найвідоміший його твір «Пісня про рушник» було покладено на музику відомого Платона Майбороди. Він став настільки популярний, що твір було перекладено на 35 мов світу.
До 110 річниці від д.н. Андрія Малишко з дітьми молодшого віку проведені голосні читання: «Через книгу до дитячих сердец».
Немає коментарів:
Дописати коментар