#Літературна_історія_України

9 вересня народився Іван Котляревський – один із найбільш значущих і, до того ж, найбільш дотепних, українських літературних діячів.

Іван Котляревський – «енциклопедист життя українського народу», один із перших аматорів української драматургії. Він встиг за своє життя стати визначним письменником, самовідданим педагогом, талановитим режисером та здібним офіцером.

Народився у Полтаві, в сім’ї канцеляриста. Закінчив Полтавську духовну семінарію та працював канцеляристом і домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

Іван Котляревський не був одружений. Дослідники твердять: через нещасливу любов у юності, коли дівчина Марія йому відмовила, в яку він закохався у 25 років, він пішов до армії.

Служив у Сіверському карабінерському полку, брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу.

Під час походу Наполеона І Бонапарта сформував на Полтавщині 5 український козацький полк.

«Енеїда» Котляревського була в бібліотеці Наполеона, а цар Микола І мав її аж 2 примірники.

Був директором Полтавського вільного театру.

Входив до складу Полтавської масонської ложі «Любов до істини».

Сприяв викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна.

Віддав 25 років службі на посаді директора дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві.

Прямих нащадків Котляревський не залишив. Перед смертю відпустив на волю кріпаків, а дім на горі у Полтаві заповів своїй економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові.