пʼятниця, 27 січня 2023 р.

Свічка пам'яті - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Голокост — одна з найтрагічніших сторінок світової історії.

Сьогодні, 27 січня, у день звільнення в'язнів найбільшого нацистського концтабору Освенцим, у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту.
У період Другої світової війни геноцид, влаштований нацистським режимом, призвів до знищення третини усіх євреїв у світі та представників низки інших національностей.
Винищення цілої нації сьогодні здається неможливим у цивілізованому світі — абсолютним злом. Цього століття це зло має своє обличчя і ₚосійський паспорт.
Проти нього ми боролись під час Другої світової війни, проти нього продовжуємо боротись і сьогодні.
КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ТАБОРИ
У період з 1933 по 1945 роки нацисти швидкими темпами формували концентраційні табори, які пізніше в народі отримали назву таборів та фабрик смерті. За цей час у Німеччині та в окупованих країнах Європи було створено понад 5 000 подібних установ. Найжорстокішими вважалися табори, збудовані на території Польщі. Будівлі, в які щоденно заселяли тисячі новоприбулих, не були розраховані на проживання великої кількості людей, в’язнів систематично знищували. Будівництво деяких таборів розпочалось ще в 1941 році.
За розпорядженнями нацистської верхівки першими знищували польських євреїв та євреїв-вигнанців з Рейху. Перший концентраційний табір в Польщі був відкритий взимку 1941 в Хелмно. Приміщення було обладнане так званими душогубками, до яких заганяли ув’язнених циган та євреїв та запускали чадний газ, від якого ті помирали.
Найбільшим концентраційним табором із знищення осіб єврейської національності був Аушвіц (Освенцим). До 1943 року в ньому функціонували 4 газові табори, де щодня знищували 5-6 тисяч людей. За оцінками експертів в цьому таборі смерті за час його існування загинуло понад 2 мільйонів осіб.
УКРАЇНА. БАБИН ЯР
Після вторгнення німецьких військ на територію України, яка на той час входила до складу СРСР, операція з масового винищення представників єврейської народності розпочалася і тут. Зокрема, ініціювалися погроми єврейських осередків. Одним з таких погромів відбувся влітку 1941 року у Львові. В цей день загинуло близько 5 000 євреїв, а за літо було знищено ще 5 000 осіб, що належали до єврейської інтелігенції.
Подібні події мали місце в Києві. Після того, як у 1941 році радянські підпільники влаштували саботаж, всіх київських євреїв зібрали та розстріляли в Бабиному Яру. За офіційними даними, за кілька днів було вбито понад 30 000 осіб.
Це був не єдиний масовий розстріл, що мав місце у Бабиному Яру та розміщеному неподалік Сирецького концентраційного табору. Знищення євреїв відбувалося тут у період з 1941 до 1943 року.

В с. Богданівка (Доманівський район Миколаївської області) був створений табір смерті за участі окупантів з Румунії. Саме сюди звозили в’язнів для масового знищення. В 1941 році під час епідемії тифу було вбито всіх євреїв. Операцію присвятили до дня народження Й.Сталіна. Полонені копали ями, куди складали щойно спалених чи розстріляних товаришів. Загалом в Доманівському районі було знищено понад 100 000 людей та понад 50 000 – в Богданівці.
У різних країнах діють музеї та встановлені меморіали, присвячені пам’яті жертв Голокосту. Щороку 27 січня тут відбуваються траурні заходи, акції та церемонії, під час яких пригадуються деталі цих жахливих подій.





#День_народження_письменника

Петро Петрович Гулак-Артемовський, народився 27 січня 1790 р. у містечку Городище на Київщині (зараз Черкаська обл.) в сім’ї священика. У 1801—1803 рр. навчався у Київській ака­демії.

Не закінчивши академію, у 1813 році почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків. У 1817 р. — навчався в Харківському університеті, де з 1825 р. він був професор історії і географії, а у 1841—-1849 рр. — ректором. Був високоосвіченою людиною, володів польською і французькою мовами, цікавився просвітницькими ідеями, інтенсивно займався науковою ро­ботою. Гулак-Артемовський заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстер­ного віршування. Активну літера­турну діяльність він розпочав після переїзду 1817 р. до Харко­ва, коли в журналі «Украинский вестник» були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна. Популярність поет здобув після опублікування 1818 р. у цьому самому журналі відомої байки «Пан та Собака». Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки XIX ст. У цей період він публікує байки «Солопій та Хівря», «Тюхтій та Чванько» (обидві 1819), «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун» (обидві 1820), «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці» (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.
У 1855 р. Гулак-Артемовський обраний почесним членом Харківського університету. Крім того, П. П. Гулак-Артемовський з 1818 р. викладав французьку мову в Харківському інституті благородних дівчат, а з 1827 р. також керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників «Українського журналу». Був членом Московського товариства аматорів російської словесності, Королівського товариства друзів науки у Варшаві. Помер П. Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 р. у Харкові.

середа, 25 січня 2023 р.

#Проєкт_Творчі_діти

Світ природи дивовижний

і надає унікальну можливість для творчості.
25 січня у Черкаська центральна міська бібліотека для дітей пройшов майстер-клас по творчому малюванню « Мій казковий кит».
Малювання — дозволяє розкрити творчі здібності, формує смак та естетичне сприйняття, а також тренує характер, посидючість та здатність доводити справи до кінця.

Майстер – клас провела Кристина Шинкарчук – художниця, писанкарка, Член спілки народних майстрів України Черкаського осередку, у рамках проєкту «Творчі діти». У творчій роботі прийняли участь користувачі та працівники бібліотеки.
Проєкт «Творчі діти» проходитиме у Черкаська центральна міська бібліотека для дітей
Щосереди з 14.00-16.00
Телефон для запису:
Христина - 0631606062
бул.Шевченка, 390

вівторок, 24 січня 2023 р.

Сашко Лірник

 

Олександр Іванович Власюк, відоміший під ім'ям Сашко Лірник — казкар-лірник, інженер-будівельник, сценарист, актор, телеведучий, володар почесного звання « Заслужений працівник культури України». Сашко Лірник був членом журі фестивалю авторської пісні "Срібна підкова", постійний учасник фестивалів "Країна Мрій", "Етноеволюція", "Трипільське Коло". Володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, варган, бубон, гітара.

Народився Сашко Лірник 24 січня 1963 року в місті Умань, де мешкав у старому будинку родини графа Потоцького.

В 1999—2002 роках — автор і ведучий телепередачі "Казки лірника Сашка". Першу казку він написав у 4 роки – про золоторогого Оленя, який дуже швидко бігав, тому його не могли вполювати. Відтоді Сашко Лірник створив кілька тисяч казок. Він розповідає їх на фестивалях, концертах, із телеекранів. 

 У 2003 році диск "Казки лірника Сашка для дорослих і дітей" був визнаний найкращим альбомом України (опитування журналу "Політика і культура").

З 2010 року — автор і ведучий програми для дітей "Світанок" на каналі ICTV.


Сашко Лірник написав і поставив "Зірковий Новорічний Вертеп" на Майдані Незалежності в Києві у 2014 році, який визнано найкращим новорічним шоу в Україні 2014 року.

У 2014 році на екрани вийшов мультсеріал "Моя країна Україна" за сценарієм Сашка Лірника — 26 серій, який він і озвучував і є головним героєм разом із своїм котом Воркотом.

2011 року у видавництві Олега Петренка-Заневського "Сіма видає" вперше вийшла книжка "Казки Лірника Сашка". У 2013 році це видання на Інтернаціональній виставці ілюстраторів дитячої книжки "Mostra degli Illustratori" (Болонський дитячий книжковий ярмарок) було обране до 50 найкращих художніх творів з понад 3200 заявлених зі всього світу[7]. У 2014 році вийшла книжка "Казки Лірника Сашка" (видавництво "Зелений Пес"), яка стала лідером в рейтингу українських книжок.

Єдиний артист у світі, якому дзвонять бійці з фронту з проханням розказати по телефону казки "для бліндажа".

Постійно їздить на передній край фронту з концертами, організовує волонтерську допомогу. Веде активну волонтерську роботу по допомозі українським військовим і дітям, організував «агітпотяг на Схід», проводив концерти для бійців в Красногорівці, Пісках, Маріуполі, Широкиному. 

2016 року за волонтерську роботу і виступи на фронті отримав нагороду Генерального Штабу ЗСУ «За заслуги перед Збройними Силами України».

2019 року за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Лірник Сашко є сьогодні одним з найбільш відомих складачів та оповідачів казок в Україні. Йому вдалося відродити зниклий уже жанр розмовної оповіді, який він називає «українська химерна казка». Автор переказує уже відомі твори та легенди, а також створює власні. Саме за гарну розповідь люблять Лірника Сашка і діти, і дорослі. Для дітей його казки – як яскраві живі картинки, а для дорослих – як пізнавальні скарбниці, з яких можна багато про що дізнатися чи пригадати. Отже, якщо вам закортіло чогось казково-козацького, завітайте до нашої бібліотеки, візьміть книгу Сашка Лірника і починайте читати!

До Дня Соборності України Черкаська центральна міська бібліотека для дітей рекомендує патріотичні читання " Ми України доньки і сини". Це підбірка віршів для дітей, які легко можуть вивчити навіть малюки.


 

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє рубрику «Літературний коктейль». Чи читали ви книгу, яка стала бестселером у рік вашого народження?

1950 - «Лев, чаклунка і чарівна шафа», Клайв Стейплз Льюїс

1951- «Над прірвою в житі», Джером Селінджер
1952 - «Старий і море», Ернест Хемінгуей
1953 - «451 градус за Фаренгейтом», Рей Бредбері
1954 - «Володар Кілець», Джон Р.Р. Толкін
1955 - «Лоліта», Володимир Набоков
1956 - «Падіння», Альбер Камю
1957 - «Як Грінч Різдво вкрав», Доктор Сьюз
1958 - «Сніданок у Тіффані», Трумен Капоте
1959 - «Бляшаний барабан», Гюнтер Грасс
1960 - «Убити пересмішника», Харпер Лі
1961 - «Чужинець в країні чужий», Роберт Хайнлайн
1962 - «Злам часу», Мадлен Л'Енгл
1963 - «Під скляним ковпаком», Сільвія Плат
1964 - «Чарлі і шоколадна фабрика», Роальд Даль
1965 - «Аріель», Сільвія Плат
1966 - «Квіти для Елджернона», Деніел Кіз
1967 - «Сто років самотності», Габріель Гарсія Маркес
1968 - «Чи мріють андроїди про електроовець?», Філіп К. Дік
1969 - «Бійня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей», Курт Воннегут
1970 - «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон», Річард Бах
1971 - «Страх і відраза в Лас-Вегасі», Хантер С. Томпсон
1972 - «Небезпечні мандри», Річард Адамс
1973 - «Принцеса наречена», Вільям Голдман
1974 - «Шпигун, вийди геть!», Джон Ле Карре
1975 - «Сьогун», Джеймс Клавелл
1976 - «Пісні Перна», Енн Маккефрі
1977 - «Сяйво», Стівен Кінг
1978 - «Світ очима Гарпа», Джон Ірвінг
1979 - «Історія, кінця якої немає», Міхаель Енде
1980 - «Ім'я троянди», Умберто Еко
1981 - «Опівнічні діти», Салман Рушді
1982 - «Будинок духів», Ісабель Альєнде
1983 - «Колір чарівництва», Террі Пратчетт
1984 - «Нестерпна легкість буття», Мілан Кундера
1985 - «Парфумер», Патрік Зюскінд
1986 - «Воно», Стівен Кінг
1987 - «Хранителі», Алан Мур
1988 - «Алхімік», Паоло Коельо
1989 - «Клуб радості та удачі», Емі Тан
1990 - «Парк юрського періоду», Майкл Крайтон
1991 - «Світ Софії», Юстейн Гордер
1992 - «Таємна історія», Донна Тартт
1993 - «Діви-самогубці», Евгенідіс Джеффрі
1994 - «Хроніки Заводний Птахи», Харукі Муракамі
1995 - «Сліпота», Жозе Сарамаго
Рік випуску 1996 - «Гра престолів», Джордж Р.Р. Мартін
1997 - «Гаррі Поттер і філософський камінь», Дж.К. Роулінг
1998 - «Годинник», Майкл Каннінгем
1999 - «Добре бути тихонею», Стівен Чбоскі
2000 - «Життя Пі», Янн Мартел
2001 - «Таємне життя бджіл», Сью Монк Кідд
2002 - «Милі кістки», Еліс Сиболд
2003 - «Дружина мандрівника в часі», Одрі Ніффенеггер
2004 - «Хмарний атлас», Девід Мітчелл
2005 - «Книжковий злодій», Маркус Зусак