Центральна міська бібліотека для дітей представляє урок – пам’яті « Вклонімося Героям». День вигнання нацистських окупантів з міста Черкаси.

 

14 грудня  – знаменна дата в історії Черкас. Саме 14 грудня 1943 року, доблесні радянські воїни визволили наше місто від німецько-нацистських загарбників.

Дорогою ціною оплачене звільнення Черкас – сотні його визволителів сплять вічним сном під гранітними плитами меморіалу – Пагорба Слави, спорудженому на височині над Дніпром. На його плитах навічно викарбувані славні імена звитяжців, які відзначилися в боях за визволення міста.

 

Іменами Героїв Радянського Союзу (загалом 26 воїнів), удостоєних цього високого звання за доблесть, проявлену під час боїв за Черкаси, названі вулиці нашого міста:  Поднєвича, Молоткова, Вернигори, Лазарєва, Сурикова, Хоменка, Тараскова, Онопрієнка, Жужоми, Смирнова, Лук’янова, Чалова, Чіковані та інші.

 

До речі, Званням Героя Радянського Союзу за визволення міста Черкаси від фашистських окупантів було удостоєно 32-х воїнів – визволителів

14 грудня для містян став Днем вигнання нацистських окупантів з міста Черкаси.

 

 Оборонна лінія складалася з: протитанкових ровів, колючого дроту в 4 — 6 рядів, глибоких траншей і ходів сполучення, бліндажів, мінних смуг, залізобетонних притулків і командних пунктів. На кожний кілометр оборони доводилося в середньому 8 бронековпаків і 12 дзотів.

Гітлер покладав великі надії на цей вал, а пропаганда всіляко вихваляла його потужність і неприступність. На одній з політичних нарад Гітлер заявляв, що швидше Дніпро потече назад, ніж росіяни подолають його. Гітлер вважав, що для підготовки форсування радянським військам знадобиться декілька місяців. Для споруди рубежу фашисти використовували працю не тільки своїх співвітчизників, але і військовополонених

 

Я в Дніпра запитаю: «Скажи мені, сивий Славуто,

Ти, забомблений сталлю, свинцевого звідав дощу?»

І Дніпро заревів: «Мною кривду стару не забуто,

А нової наруги я вічно катам не прощу!»

 

Під блискавками й тучами,

Під вибухами злющими

Перепливли кипучий ми

Дніпро наш на плотах.

І виросли над кручами

Всім ворогам на страх

Ми із заліза ковані,

Пройшли крізь смерть і дим.

Катовані, гартовані

В горнилі вогневім.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє бібліокруїз «Оригінальні домашні бібліотеки відомих книголюбів».

Якщо ви полюбляєте читати книжки, ймовірно, вам буде цікаво дізнатися про книгозбірні інших бібліофілів: що вони читають і як відпочивають з книжками, як зберігають їх та управляють своїми колекціями. Домашня бібліотека часто розкриває особистість власника. Бібліофіли по всьому світу діляться своїми топ-книжками і улюбленими місцями для читання – від двоповерхової бібліотеки до майстерно організованого затишного книжкового куточка.

«Книги — це наркотик у твердій палітурці. Без небезпеки передозування. Я — щаслива жертва книг », — вважає дизайнер одягу Карл Лагерфельд.

МАРК ТВЕН

Відомий письменник Марк Твен (Mark Twain) був ненаситним читачем, і бібліотека в його готичному вікторіанському будинку це доводить. В бібліотеці можна знайти панелі, зроблені вручну, різьблений дерев’яний декор та елітні каміни. Полиці цілковито заставлені книгами. У бібліотеці є вихід у зимовий сад.

З бібліотекою пов’язана ще одна цікава історія: дочка Марка Твена щовечора просила його розповісти їй історію. Історія повинна була містити всі об’єкти, які вона викладала на скатертину. Вона завжди починалась справа наліво від зображення кота з гофрованим коміром до портрету дівчини на ім’я Еммелайн. Але кожного вечора історія була різна.

АГАТА КРІСТІ

Письменниця Агата Крісті (Agatha Christie) володіла дивовижною віллою в григоріанському стилі у Девоні, Англія, де вона та її сім’я проводили літні канікули. Її бібліотека – це не лише затишне місце та велика колекція книг. Тепер це ще й музей, який можна відвідати щоб поглянути на велику фреску, яку намалювали солдати під час Другої світової війни.

КАРЛ ЛАГЕРФЕЛЬД

Цей король моди може похвалитися однією з найбільш вражаючих домашніх бібліотек, які коли-небудь були. Від підлоги до найвищої стелі у своїй квартирі у Парижі, він зайняв книгами. Колекція Карла Лагерфельда (Karl Lagerfeld) включає в себе більше 60 000 томів, що робить її однією з найбільших приватних бібліотек у світі. Більшість книг розповідають про моду.

ВУДІ АЛЛЕН

В манхетенському будинку відомого актора та режисера Вуді Алена (Woody Allen) затишно і зі смаком розмістилась домашня бібліотека. Вона ніби закликає загорнутися ковдрою у кріслі, і ввечері біля каміну почитати декілька сторінок улюбленого роману. Якщо додати ще й вигляд з вікон, де Аллен знімав фільм «Annie Hall», який виграв три «Оскари», то ми отримаємо ідеальне місце для бібліофіла.

ДЖЕЙН ФОНДА

Її бібліотека – це картини Джексона Поллака на стінах та книжкові полиці, які простягаються до стелі. До полиць в додатку є високі сходи для того, щоб дістати навіть найбільш «високогірні» книги в колекції акторки. Чистий, світлий та сучасний дизайн не може не надихати книголюбів на читання.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє літературне дежавю «Маловідомі факти про літераторів та їх твори».

 

1. У Чарльза Діккенса було дуже важке дитинство. Коли його тато потрапив у боргову в'язницю, маленького Чарлі відправили працювати на фабрику з виробництва вакси, де він з ранку до вечора наклеював ярлички на баночки. Можливо тому образи нещасних сиріток виходили у Діккенса такими переконливими.

2. Оскар Уайльд не сприймав всерйоз твори Діккенса і з будь-якого приводу насміхався над ними. Взагалі, сучасні Чарльзу Діккенсу критики без кінця натякали на те, що він ніколи не увійде до списку найкращих британських письменників.

3. У період залицянь за своєю майбутньою дружиною Наталією Пушкін багато розповідав своїм друзям про неї і при цьому зазвичай виголошував: «Я захоплений, я зачарований, Коротше - я огончарован!».

4. Гомер - письменник, що не писав. Гомер давно вважається найвидатнішим письменником усіх часів, хоча він не написав жодного рядка. Усі свої твори Гомер тримав у пам'яті з тої простої причини, що не вмів ні читати, ні писати.

5. Данте Аліг'єрі, підсумовуючи свої міркування щодо мети та умов письменницької праці, висловив таку думку: «Ніжачись на перині м'якій, слави собі аж ніяк не здобудеш». І тим самим проголосив свою прихильність до аскетизму, дисципліни творчості, повсяк-денної виснажливої праці. Кілька століть по ньому більшість його творчих нащадків дотримувались таких же поглядів.

6. Жюль Верн протягом двадцяти п'яти років написав п'ятдесят пригодницьких романів, герої яких долали відстані між континентами, відкривали нові землі, блукали, мандрували, плавали, в той час, як сам автор роками не виїздив із рідного міста й половину з тих двадцяти п'яти років провів у своєму кабінеті.

7. Коли до хворого Гейне прийшов знайомий письменник, поет почав перед ним виправдовуватись:

- Пробач, але в моїй голові зараз зовсім порожньо. Тільки що від мене пішов Н., ми з ним обмінювалися думками.

8. Ілля Ільф і Євген Петров були уродженцями Одеси, проте познайомилися тільки в Москві безпосередньо перед початком роботи над своїм першим романом. Згодом дует спрацювався настільки, що навіть дочка Ільфа Олександра, що займається популяризацією спадщини письменників, називала себе дочкою «Ільфа і Петрова»

9. Сучасників Бальзака дивувала надзвичайна його працездатність. Він продовжував "шліфувати" свої твори навіть після набору.

Якось Бальзак признався своєму колезі письменникові Віктору Гюго:

- Знаєте, мені потрібно було десять років, аби зрозуміти, що я не вмію писати.

- Тоді чому ж ви не обрали іншої професії? - запитав Гюго.

- На жаль, було пізно. На цей час я вже став відомим письменником.

10. Славнозвісний Ганс-Крістіан Андерсен був відомий тим, що ніколи не дбав про свій одяг. Його старий потертий плащ добре знав увесь Копенгаген. Одного разу якийсь чоловік зачепив Андерсена на вулиці й в'їдливо запитав:

- Оцей злиденний предмет на вашій голові називається капелюхом?

- Андерсен спокійно відповів:

- А оцей злиденний предмет під вашим капелюхом називається головою?

11. Дюма-батько влаштовував прийом. Серед запрошених були люди різних соціальних прошарків. Але саме поділу людей на ранги не терпів письменник. Ось чому біля гардеробу він наказав повісити табличку: "Просимо разом з одягом і головними уборами залишати тут свої звання і титули".

#ПРОФЕСІЯ#БІБЛІОТЕКАР#ІМІДЖ#ЦІКАВО#

Зразком для бібліотечних фахівців можуть служити "Правила поведінки й спілкування із читачами для працівників Пекінської національної бібліотеки".

Нагадаємо деякі з них.

Загальні положення.

Обслуговування користувачів є головним завданням бібліотеки, воно, як у фокусі, відбиває рівень всієї діяльності колективу, саме по якості обслуговування користувач оцінює всю роботу установи. Принцип "користувач - насамперед!" виведе нашу установу на рівень, що відповідає державній політиці.

Зовнішній вигляд, манери, поведінка.

Працівник повинен бути охайно й чисто одягнений, ґудзики застебнуті, взуття зашнуроване. Бібліотекар повинен бути відданим службовому обов‘язку, зосередженим, зібраним. Зустрічати користувачів радо, з посмішкою, триматися вільно й невимушено. Скромно, спокійно вислухувати претензії користувачів. Забороняється вступати в суперечки з ними, грубити. За помилки просити вибачення без нагадування. Прагнути до встановлення взаємин, взаємодопомоги, взаємоповаги, доброзичливості, правдивості між колегами, не проявляти дріб'язковості, не ранити одне одного недобрими словами.

Мова.

Під час спілкування із користувачами проявляти щирість, скромність. Мова повинна бути помірної гучності, плавною по інтонації, м'якою, чіткою, наповненою "чарівними" словами. Під час розмови в першу чергу вживайте слова "Ви", "будь ласка", "прошу Вас", "вибачте", "дякую". Зовсім неприпустимо приказне "відійдіть", "принесіть", "підійдіть". У відповідь на подяку користувача бібліотекар зобов'язаний проявляти скромність, сказати "не варто", "не турбуйтеся", не можна залишати вдячні слова без відповіді.

Якщо немає можливості повністю задовольнити вимоги користувача, потрібно вибачитися. При великому напливі користувачів або великої зайнятості працівника, при неможливості виконати кілька операцій або запитів необхідно час від часу заспокоювати користувача, що чекає, словами: "Почекайте, будь ласка, ще трошки", "Зараз принесуть", "От-от буде", "Я зараз Вам зроблю", "Вибачте, що Вам довелося довго чекати". У жодному разі не можна говорити тільки "Чекайте!", "Не шуміть!" тощо. Коли користувач виходить з бібліотеки, треба чемно прощатися:

Джеральд Малкольм Даррелл — видатний зоолог. Яка людина спроможна передбачити своє майбутнє? Це зміг зробити Джеральд Малкольм Даррелл у віці 6 років. Людина і зооспасатель, що випередив час. Тропічний Дід Мороз, який з’єднав в собі риси Діда Мазая та Доктора Айболіта, біблійного Ноя та сучасного ученого-практика, письменника-натураліста з веселим оповідачем. Він той, хто любив тварин не за користь людям, а тому, що вони неповторні творіння природи. Цьому він й вчить нас через свої книги і фільми, в які вклав всю силу свого таланту.

Кожна людина, яка читає, серед сотень прочитаних книг одразу ж назве ті, що залишили в серці найпомітніший слід. У кожного – свої читацькі переваги, свій неповторний читацький досвід та життєві цінності, сформовані під впливом книг. Переглянувши книжкове дефіле «Книжкові пристрасті відомих людей» центральної міської бібліотеки для дітей, ви дізнаєтесь, що читають найзнаменитіші люди світу: актори та письменники.