Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє калейдоскоп цікавих повідомлень «Світ цікавих фактів»

Цікаво знати, що 19 серпня Всесвітній день фотографіЇ

Цікаві факти про фотографію

Першу у світі фотографію зробив Жозеф Ньєпс в 1826 році. На перенесення зображення на пластин у нього пішло 8:00. Зображення на фото — це вид з вікна, який відкривався з однієї з кімнат будинку фотографа.
Перша кольорова фотографія була зроблена в 1861 році Джеймсом Максвелом, відомим британським фізиком. Але широкого поширення метод Максвела не отримав через свою складність. Кольорова фотографія стала масовою лише в середині наступного століття. Правда, кольорові знімки робилися і раніше, приблизно з 1840 року: їх просто-напросто розфарбовували вручну акварельними фарбами.
Найдорожча фотографія в світі — це «Рейн II» німецького майстра Андреаса Гурскі. Вона пішла з аукціону за рекордну суму в 4,3 мільйона доларів.
Перша фотографія нашої планети, повністю освітленої Сонцем, була зроблена екіпажем американського космічного корабля «Аполлон-17» в 1972 році. Цікаво, що цей знімок, пізніше названий «Синій мармур», використовується в більшості сучасних фільмів, якщо потрібно показати вид Землі з космосу.
Найвідоміша фотографія Альберта Ейнштейна — це та, на якій він зображений з висунутим язиком. Цікаво, що вона не є постановочною: просто Ейнштейну набридло, що в його день народження фоторепортери постійно просили посміхнутися в камеру, і він вирішив злегка похуліганити. Що ж, хуліганство вдалося — зараз цей знімок геніального фізика є однією з найбільш впізнаваних фотографій у світі.
Під час окупації Франції нацистами Едіт Піаф часто співала в таборах для військовополонених. Там вона фотографувалася на пам’ять з офіцерами вермахту і ув’язненими. Потім в Парижі з групових фотознімків вирізалися портрети полонених, роздруковувалися і вклеювалися в фальшиві документи. Після цього Едіт повторно давала концерти в таборах і потайки передавала підроблені паспорти і «аусвайси» в’язням. За допомогою цих документів багато бранців зуміли зробити вдалі втечі.
На зорі фотографії для створення знімків активно використовувався асфальт, а точніше, асфальтовий лак. Саме ним покривали мідні або скляні пластинки для закріплення зображення.
Затвори перших фотокамер працювали настільки повільно, що у фотографів не виходило зняти швидко рухомі об’єкти, наприклад, автомобілі. Тоді вони стали застосовувати особливі затвори з рухомими шторками, і в результаті стали отримувати фотографії машин з овальними (!) колесами. Публіка сприймала це не як дефект, а як художню особливість, що підкреслює швидкість автомобілів. Цікаво, що в старих західних мультфільмах колеса у машин теж овальні, адже їх творці переймали манеру зображення високих швидкостей у фотографів.
Попередниця сучасної плівки — касета з листами світлочутливого паперу- важила близько 15 кг. Найцікавіше, що такої важкої ролькассети (так називалася ця штуковина) вистачало всього на 12 знімків.
Першою камерою, що нагадує сучасні цифрові «зеркалки» є SonyMavica, випущена в 1981 році. Вона мала розширення в 570х490 пікселів і обладнувалася змінними об’єктивами. Правда, самі розробники називали цей пристрій не фотоапаратом, а статичною відеокамерою, тому вона забезпечувала лише розкадрування статичних зображень, а не їх постійний потік.
Перше «Селфі» в історії зробив американський фотожурналіст Меттью Б. Бредді, який творив в середині XIX століття.
Ще один дуже цікавий факт про фотографії: виявляється, брати Люм’єр є не тільки винахідниками кінематографа, але й піонерами кольорової фотографії! У 1903 році вони запатентували автохромний процес створення знімків, який був єдиним масовим способом отримання кольорових фотографій до 1935 року.
Найстаріша фотокамера в світі — це «Дагеротип братів Сюсс» (DaguerrotypeSüßesFreres). Вона була випущена в середині XIX століття, але довго вважалася вигадкою, оскільки до нашого часу не дійшло жодного примірника. Як виявилося, одна така камера збереглася — її знайшли на одному зі старих мюнхенських горищ. Цікаво, що вона ж стала і найдорожчим фотоапаратом у світі, пішовши з торгів за 588 613 євро.
Перші шпигунські камери з’явилися у французьких військових ще в 1888 році. Вони були замасковані під пістолет. І це в ті часи, коли навіть звичайні фотоапарати були екзотикою!
У більшості інструкцій до фотоапаратів в кінці XIX століття, є цікавий пункт: «Щоб уникнути розбирання апарату дитиною, ніколи не кажіть «Зараз вилетить пташка!» перед зйомкою. В іншому випадку з великою ймовірністю малюк почне шукати пташку всередині камери».
Компанія Canon одного разу випустила рекламний постер, на якому був зображений Термінатор з механічним оком, яке світиться зеленим світлом, а не червоним, як в оригіналі. Таким кумедним чином фірма вирішила просувати фотоапарат, в якому була вирішена проблема «ефекту червоних очей».

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє «Зірки книжкового всесвіту». Федеріко Гарсіа Лорка

Федеріко Гарсіа Лорка народився недалеко від Гренади в родині музикантів 5 червня 1898 року. Дитинство, проведене в атмосфері поезії та музики визначило його долю.

У 1909 році родина поета переїздить до Гренади. У 1914 році Гарсіа Лорка стає студентом гренадского університету, де він потайки пише свої перші вірші. І вже в 1918 році здобула популярність його перша поетична збірка «Враження і пейзажі».

1919 р. для поета стає початком нового життя в Мадриді. Тут він вступає до Студентської резиденції, де знайомиться з Сальвадором Далі, Луїсом Боньюелем і Рафаелем Альберті і саме тоді в серці Лорки зародилися ніжні почуття по відношенню до великого художника, які він пронесе через усе життя.

У наступні роки Гарсіа Лорка повністю віддається поезії. Серед його поетичних збірок «Книга віршів» (1921), «Циганський романсеро» (1928), «Диван Тамаріта» (1930), «Коли пройде п'ять років» (1930) та ін. Його твори просякнуті народною свідомістю і настроєм канте хондо.

У 1936 році, перед початком громадянської війни, Лорка виїжджає на батьківщину. Однак його перебування в Гренаді прийшлося на військовий заколот, який спалахнув на півдні Іспанії. Лорка був заарештований як «лівий», хоча ні до якої політичної партії не належав. Він був розстріляний в передгір'ях Сьєрра-Невади в яру Віснер 19 серпня 1936 року.

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє калейдоскоп цікавих повідомлень «Світ цікавих фактів»

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє до Дня Незалежності України поетичну веселку « З Україною у серці».

Пам’ятники літературним героям

Є літературні герої, яких люблять по всьому світу. Їхніх пам’ятників можна нарахувати десятками. Це – класика літератури, яка стала класикою скульптури.
Перший пам’ятник літературним персонажам.
З’явився він на світ 1926 року в Америці на річці Міссісіпі у маленькому містечку Ганнібал, де провів свої дитячі роки американський письменник Марк Твен. У центрі міста на великому Кардіффському пагорбі височіє пам’ятник двом хлопчакам – Тому Сойєру та Гекльберрі Фінну.
Дуже популярний персонаж у камені – відомий мандрівник та вигадник барон Мюнхгаузен. Йому пам’ятники стоять по всьому світу. Діють і музеї на честь цього культового героя. Так у маленькому німецькому Боденвердері – рідному містечку історичної особистості барона Ієроніма Карла Фрідріха фон Мюнхгаузена (1720-1797 рр.). Але найцікавіше те, що і в Україні є свій Мюнхгаузен. У Хмельницькому на Кам’янецькій, 47 з 1970 року стоїть єдиний в Україні пам’ятник-фонтан тому самому барону.
Літератруних улюбленців, що заслужили на таку пам’ять, дуже багато. Це – Шерлок Холмс, Маленький принц, Русалонька, Дон Кіхот, Швейк, Бременські музики, Вінні-Пух, Мумі-тролі, Робін Гуд, Пітер Пен, Піноккіо та інші. Усіх не перерахувати, тому згадаємо деякі з них.
Дону Кіхоту та його зброєносцю встановлена рекордна кількість пам’ятників. Буенос-Айрес, Гавана, Брюссель, Мехіко, Карл-Маркс-Штадт та інші міста можуть похвалитися такими монументами.
Пам’ятник Д’Артаньяну у місті Ош, неофіційній столиці Гасконі, звідки він родом
..Аліса у Країні Див Л.Керролла (Нью-Йорк, Центральний парк). Також їй є пам’ятники у м. Аделаїда (Австралія), Гілфорд (Великобританія).

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей представляє до Дня Незалежності України книжковий зорепад «Ми читаємо про Україну»

Книжки з історії сьогодні все більш нагадують відверту розмову з читачем про те, чого донедавна не вчили в школі та воліли не згадувати в родині.
Офіційним доктринам на зразок «колиски слов’янських народів» і популярних міфів про Україну нові видання протиставлять нетрадиційний підхід, науково-популярну стилістику, незаангажований погляд на історичний фактаж.
Орест Субтельний. Україна: історія
Нетрадиційна концепція цієї знакової для української історіографії книги полягає в тому, що історія України розглядається у ній у світовому контексті.
На Заході дослідження української історії професора Йоркського університету в Торонто (Канада) українця за походженням Ореста Субтельного визнані найкращим популярним викладом історії України. Утім тут немає міфів про «славне трипільське минуле» чи «Україну – колиску слов’янських народів».
Попри наскрізну ідею – національне відродження України – автор насамперед прагнув наукової об'єктивності, неупередженості позиції та зваженості оцінок. Книга Субтельного, ставши за роки незалежності підручником для кількох поколінь студентів через свій «нерадянський» підхід, перевидавалася в Україні десятки разів..
Дід Свирид. Історія України від діда Свирида
Популярний виклад історії України, запропонований блогером, відомим в соціальній мережі Фейсбук під ім’ям «Свирид Опанасович», цікавий своєю подачею насамперед для студентської молоді.
Так само, як іронічні історичні та політичні статті цього автора у Фейсбуці, його виклад історичного матеріалу вирізняється гумором, майстерно поєднаним з реальними фактами і художньою обробкою матеріалу.
Допомогає цьому стиль подачі, схожий на інтерпретацію всесвітньої історії «Сатириконом», в якому історичні герої «олюднюються», а спілкування триває на рівні діалогу і залучення читачів до аналізу історичних подій.
У першому томі розповідається про період від прадавніх часів до заселення теренів України до 1036 року. Ілюстративний матеріал, який рідко трапляється в в україномовній літературі такої тематики, сприяє нетрадиційно веселій розмові про серйозні речі.
Ю. Горліс-Горський. Холодний Яр
Це перше після 1961 року академічне видання спогадів вояка про маловідому сторінку української історії: повстанський рух під прапором Української Народної Республіки.
Опублікований без купюр і змін, з коментарями науковця і врахуванням всіх версії від 1932 до 1938 року матеріал читається, мов пригодницький роман.
За «сюжетом», після того, як радянська Росія захопила Україну, над Дніпром виникла «Холодноярська Республіка», яка під українським національним жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: «Воля України — або смерть!» - вела на запеклу збройну боротьбу за Українську державу аж до 1922 року.
Події, описані у спогадах, відбуваються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей, у Києві, Полтаві й на території тодішньої Польщі.
Книжка доповнена статтями, у яких розглянуто спогади Горліса-Горського як історичне джерело, а також наведено деякі зауваги щодо його біографії.
Володимир В`ятрович. Україна. Історія з грифом «Секретно»
У книжці екс-директора архіву Служби безпеки України публікуються документи, які донедавна були засекречено. Страшна правда про історію України ХХ століття, яка ходила в легендах і переказах, тепер має документалізоване підґрунтя і офіційне підтвердження.
Зокрема розповідається історія приховування правди про Голодомор, розвінчуються старі та нові міфи про Степана Бандеру і радянський «бліцкриг» 1939 року. Детально описується протистояння КҐБ і останнього командира УПА, а також написання історії цього легендарного повстанського формування.
В останніх розділах дослідження – розповідь про каральну систему в СРСР, ГУЛАГ і кінець імперії терору, а також найостанніші таємниці

Черкаська центральна міська бібліотека для дітей до Дня Незалежності України представляє краєзнавчий калейдоскоп «Країна чудес - Україна!»

Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка ...»

Перша згадка про село Моринці належить до середини ХVII cт. У 1648 р. через Вільшану на Моринці проходив загін Максима Кривоноса чисельністю 6000 чоловік. У 1658 р. згадується як маєтність К. Виговського. Наприкінці ХVIIІ cт. селом володів В.В. Енгельгардт, де на той час вже налічувалося 169 дворів та мешкало 1347 чоловік. Моринці відомі як батьківщина Т.Г. Шевченка, який тут народився 9 березня 1814 р. Із Моринців була родом мати поета Катерина Якимівна, за дівочим прізвищем Бойко. Після переїзду батьків у село Керелівку Тарас Шевченко не раз гостював у діда Якима та бабусі Параски, приїздив митець до Моринців і уже відомим поетом, художником 1843 р. та 1845 р., а також після десятирічного заслання у 1859 р. У 1956 р. в селі встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку. В наш час відтворено садибу його діда Якима, збудовано хату, кузню, каплицю, недалечко, за 172 кроки від хати Бойків відновлено джерело. У 2006 р. встановлено пам’ятник матері поета Катерині Якимівні.
У 1992 році Моринський музейний комплекс увійшов до складу Державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» (з 2006 року — Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка»).
Заповідник є духовною скарбницею українців. Все на цій землі особливе, чаруюче і неповторне. Хто вперше доторкнеться до її краси, той одразу відчує трепет животворящої сили, її таємничість і чистоту.
Будьмо єдині в святій любові до України, до чого і закликав нас Тарас Шевченко: „Нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, нерозмежованою залишиться навіки од моря і до моря слов’янськая земля”.